The New Testament of our Lord and Saviour Jesus Christ

Matthew 1

1:1 Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. 1:2 Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його; 1:3 а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама; 1:4 а Арам породив Аминадава; а Амннадав породив Насона; а Насон погодив Салмона; 1:5 а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея; 1:6 а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої; 1:7 а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу; 1:8 а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію; 1:9 а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію; 1:10 а Єзекія породив Манассію, а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію; 1:11 а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон; 1:12 а після того, як переселено їх у Вавидон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля; 1:13 а Заровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а бліяким породив Азора; 1:14 а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда; 1:15 а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова; 1:16 а Яков породив ЙосиФа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос. 1:17 То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів. 1:18 Різдво ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Иосифові, перш ніж вони зійшли ся, постережено, що вона пала в утробі від сьвятого Духа. 1:19 Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її. 1:20 Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа. 1:21 І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх. 1:22 Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи: 1:23 Ось дїва матиме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: 3 нами Бог. 1:24 Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою; 1:25 і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.

Matthew 2

2:1 Як же народивсь Ісус у Витлеемі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим, 2:2 говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сході, й прийшли поклонитись йому. 2:3 Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним. 2:4 І, зібравши всіх архиєреїв і письменників людьских, допитував ся в них, де Христу родити ся. 2:5 Вони ж казали йому: В Витлеемі Юдейському, бо ось як написано в пророка: 2:6 І ти, Витлееме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що страшинувати ме над народом моїм Ізраїлем. 2:7 Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря. 2:8 І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесіть менї звістку, щоб і мені пійти поклонитись йому. 2:9 Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко. 2:10 Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю. 2:11 І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро. 2:12 І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом. 2:13 Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матір його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його. 2:14 Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет. 2:15 І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого. 2:16 Бачивши тоді Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всіх гряницях його, од двох років і меньще, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв. 2:17 Тоді справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи: 2:18 Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахила плаче по дітях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже. 2:19 Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї, 2:20 глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка. 2:21 І встав він, і взяв хлопятко й матір його, та й пійшов у землю Ізраїлеву. 2:22 Та, почувши, що Архелай царюв в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські: 2:23 і, прийшовши, жив у городі, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

Matthew 3

3:1 Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській, 3:2 і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне. 3:3 Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. 3:4 Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясниш своїй; а їдою його була сарана та дикий мед. 3:5 Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська, 3:6 і хрестились в Йордані від него, сповідаючи гріхи свої. 3:7 Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гнїва? 3:8 Принесіть же овощ достойний покаяння; 3:9 і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові. 3:10 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь. 3:11 Я оце хрещу вас водою на покаянне; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем. 3:12 У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим. 3:13 Приходить тоді Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него. 3:14 Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене? 3:15 Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо тав годиться нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його. 3:16 І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него. 3:17 І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

Matthew 4

4:1 Тоді повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську. 4:2 І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти. 4:3 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом. 4:4 Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих. 4:5 Тоді диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилі, 4:6 І каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю. 4:7 Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого, 4:8 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всі царства на сьвітї й славу їх; 4:9 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї. 4:10 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш. 4:11 Зоставив тоді Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. 4:12 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею; 4:13 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернауміу що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима: 4:14 щоб справдилось слово Ісаії пророка, глаголючого: 4:15 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галидея поганська; 4:16 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країні й тїнї смертній, зассяло сьвітло. 4:17 3 того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне. 4:18 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки. 4:19 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими. 4:20 Вони ас зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним. 4:21 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеем, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх. 4:22 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним. 4:23 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми. 4:24 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх. 4:25 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

Matthew 5

5:1 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і,як сїв, приступили до Него ученики Його; 5:2 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи: 5:3 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне. 5:4 Блаженні сумні, бо такі втїшять ся. 5:5 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю. 5:6 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся. 5:7 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані. 5:8 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога. 5:9 Блаженні миротворці, бо такі синами Божими звати муть ся. 5:10 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне. 5:11 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене. 5:12 Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас. 5:13 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тоді вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде. 5:14 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі; 5:15 і, засьвітивши сьвічку, не став лять під посудину, а на сьвічнику то й сьвітить вона всїм, хто в хатї. 5:16 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі. 5:17 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити. 5:18 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. 5:19 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному. 5:20 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне. 5:21 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд. 5:22 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака [Безчесний], на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекельний. 5:23 Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе; 5:24 зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тоді прийди й подай дар твій. 5:25 Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозі з ним, щоб не віддав тебе противник судді, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю. 5:26 Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга. 5:27 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу. 5:28 Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм. 5:29 Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло вкинуто в пекло. 5:30 І коли права рука твоя блазнить тебе відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло твоє вкинуто в пекло. 5:31 Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист. 5:32 Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб. 5:33 Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітниці твої. 5:34 Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсім: нї небом, бо воно престол Божий; 5:35 нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя; 5:36 нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним. 5:37 Слово ж ваще нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого. 5:38 Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб. 5:39 Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою. 5:40 І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок. 5:41 І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві. 5:42 Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него. 5:43 Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого. 5:44 Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас; 5:45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних. 5:46 Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять? 5:47 І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять? 5:48 Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.

Matthew 6

6:1 Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі. 6:2 Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. 6:3 Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права: 6:4 щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 6:5 І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. 6:6 Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 6:7 Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані. 6:8 Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него. 6:9 Тим же то молїть ся ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. 6:10 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. 6:11 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. 6:12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. 6:13 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь. 6:14 Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме Вам. 6:15 Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших. 6:16 Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі. 6:17 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє; 6:18 щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 6:19 Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть. 6:20 Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть. 6:21 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. 6:22 Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле. 6:23 Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява! 6:24 Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї. 6:25 Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі? 6:26 Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них ?, 6:27 Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть ? 6:28 І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть; 6:29 глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь тав як одна з них. 6:30 Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні? 6:31 Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось? 6:32 Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба. 6:33 А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам. 6:34 Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.

Matthew 7

7:1 Не судїть, щоб вас не суджено. 7:2 Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся. 7:3 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш? 7:4 Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї? 7:5 Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину. 7:6 Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас. 7:7 Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам: 7:8 кожен бо, хто просить, одержує і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. 7:9 Або, чи в між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя? 7:10 або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку? 7:11 Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него? 7:12 Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робить їм; се бо єсть закон і пророки. 7:13 Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що ними входять: 7:14 вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять. 7:15 Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі. 7:16 Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків? 7:17 Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий. 7:18 Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго. 7:19 Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь. 7:20 Оце ж по овощам їх познаете їх. 7:21 Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. 7:22 Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ас імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили? 7:23 І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє. 7:24 Оттим же, всякий, хто слухав сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що вбудував свій будинок на камені; 7:25 і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї. 7:26 А всякий, хто слухав сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що вбудував свій будинок на піску; 7:27 і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його. 7:28 І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його: 7:29 бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.

Matthew 8

8:1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним. 8:2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене, 8:3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його. 8:4 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. 8:5 А як увійшов Іеус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його, 8:6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся. 8:7 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його. 8:8 Озвав же ся сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій. 8:9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить. 8:10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри. 8:11 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному, 8:12 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів. 8:13 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години. 8:14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці. 8:15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її, й вставши вона, послуговала їм. 8:16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих ; 8:17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші. 8:18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік. 8:19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слідом за Тобою, куди б Ти нї пійшов. 8:20 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнізда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити. 8:21 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого. 8:22 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерці свої. 8:23 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його. 8:24 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав. 8:25 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо. 8:26 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша. 8:27 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його! 8:28 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що ніхто не важив ся ходити дорогою тією. 8:29 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити? 8:30 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней. 8:31 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий. 8:32 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче - коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї 8:33 А пастухи повтікали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих. 8:34 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його благали, щоб вийшов геть із гряниць їх.

Matthew 9

9:1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город 9:2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. 9:3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. 9:4 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? 9:5 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? 9:6 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи, 9:6 рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого! 9:7 І, вставши, пійшов до дому свого! 9:8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. 9:9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним. 9:10 І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його. 9:11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? 9:12 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим. 9:13 От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння. 9:14 Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. 9:15 І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть. 9:16 Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша. 9:17 І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле. 9:18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. 9:19 І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. 9:20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: 9:21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. 9:22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу. 9:23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників, 9:24 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него. 9:25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало. 9:26 І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій. 9:27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. 9:28 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. 9:29 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. 9:30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь. 9:31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій. 9:32 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого. 9:33 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї. 9:34 Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським. 9:35 І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми. 9:36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. 9:37 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. 9:38 Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.

Matthew 10

10:1 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч. 10:2 На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його; 10:3 Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей; 10:4 Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його. 10:5 Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский; 10:6 а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого, 10:7 а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось. 10:8 Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте. 10:9 Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші, 10:10 анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї. 10:11 І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете. 10:12 А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі. 10:13 І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас. 10:14 А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших. 10:15 Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому. 10:16 Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби. 10:17 Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть; 10:18 і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам. 10:19 Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати. 10:20 Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас. 10:21 Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх. 10:22 І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся. 10:23 Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде. 10:24 Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого. 10:25 Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його? 10:26 Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. 10:27 Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах. 10:28 І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї. 10:29 Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого. 10:30 У вас же і все волоссє на голові перелїчене. 10:31 Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців. 10:32 От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. 10:33 А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі. 10:34 Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. 10:35 Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її. 10:36 І будуть ворогами чоловікові домашні його. 10:37 Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. 10:38 І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене. 10:39 Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її. 10:40 Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене. 10:41 Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу. 10:42 І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї.

Matthew 11

11:1 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх. 11:2 Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх, 11:3 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? 11:4 Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили: 11:5 сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. 11:6 І щасливий, хто не поблазнить ся мною. 11:7 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише? 11:8 Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках. 11:9 Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка. 11:10 Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою. 11:11 Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него. 11:12 І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. 11:13 Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана 11:14 І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти. 11:15 Хто має уші слухати, нехай слухає. 11:16 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, 11:17 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали. 11:18 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має. 11:19 Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх. 11:20 Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: 11:21 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї. 11:22 Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам. 11:23 І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі. 11:24 Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі. 11:25 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам. 11:26 Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі. 11:27 Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити. 11:28 Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. 11:29 Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. 11:30 Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.

Matthew 12

12:1 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти. 12:2 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу. 12:3 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним: 12:4 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам? 12:5 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві лам-лють суботу, та й не винуваті ? 12:6 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви. 12:7 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих. 12:8 Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи. 12:9 І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх. 12:10 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його. 12:11 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її? 12:12 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу. 12:13 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простат, і стала вона здорова, як і друга. 12:14 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його. 12:15 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх, 12:16 та й наказав їм, щоб не виявляли Його: 12:17 щоб. справдилось, що. сказав Ісаїя пророк, глаголючи: 12:18 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд; 12:19 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях ; 12:20 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить доки не доведе суду до подути, 12:21 і на ймя його вповати муть погане. 12:22 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив. 12:23 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів? 12:24 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяв сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським. 12:25 Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустів; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть. 12:26 І коли сатана сатану виганяє, то розділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його? 12:27 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями. 12:28 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже. 12:29 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакув господу його 12:30 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипав. 12:31 Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям. 12:32 І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому. 12:33 Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу. 12:34 Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють. 12:35 Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе. 12:36 Я ж вам глаголю: Що за всяке дусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт еуднього дня. 12:37 Бо по словам твоїм справдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся. 12:38 Озвались тодї проти сього деякі а письменників та Фарисеїв, кажучи: учителю, хочемо від тебе ознаку бачити. 12:39 Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукае, та ознака, не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка. 12:40 Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землі. 12:41 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони. 12:42 Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона. 12:43 Як же нечистий дух вийде в чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить. 12:44 Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши/знаходить її порожню, виметену й прибрану. 12:45 Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому. 12:46 Ще ж промовляв Він до людей, ааг ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. 12:47 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою. 12:48 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої? 12:49 І, простяппи руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої! 12:50 Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

Matthew 13

13:1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря. 13:2 І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї. 13:3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; 13:4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його. 13:5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; 13:6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. 13:7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. 13:8 Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 13:9 Хто мав уші слухати, нехай слухав. 13:10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? 13:11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано. 13:12 Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав; 13:13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. 13:14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете. 13:15 Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх. 13:16 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують. 13:17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули. 13:18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча. 13:19 Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. 13:20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: 13:21 тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. 13:22 А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. 13:23 Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 13:24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй; 13:25 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов. 13:26 Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль. 13:27 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль? 13:28 Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його? 13:29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали. 13:30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене. 13:31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй. 13:32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його. 13:33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне. 13:34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм: 13:35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта. 13:36 Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. 13:37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий; 13:38 а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого; 13:39 ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. 13:40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього: 13:41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне, 13:42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. 13:43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає. 13:44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву. 13:45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед; 13:46 і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її. 13:47 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини; 13:48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали. 13:49 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних, 13:50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. 13:51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи. 13:52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе. 13:53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля. 13:54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? 13:55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? 13:56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ? 13:57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї. 13:58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

Matthew 14

14:1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса, 14:2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него, 14:3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа. 14:4 Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її. 14:5 І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка. 14:6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові. 14:7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме. 14:8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя. 14:9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати. 14:10 І, пославши, стяв Йоана в темниці. 14:11 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй. 14:12 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса. 14:13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів. 14:14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх. 14:15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. 14:16 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. 14:17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі. 14:18 Він же рече: Принесіть менї їх сюди. 14:19 І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. 14:20 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. 14:21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей. 14:22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. 14:23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. 14:24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. 14:25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. 14:26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. 14:27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь. 14:28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї. 14:29 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. 14:30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. 14:31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси? 14:32 І як увійшли вони в човен, утих вітер. 14:33 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. 14:34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. 14:35 І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих; 14:36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.

Matthew 15

15:1 Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: 15:2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб. 15:3 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? 15:4 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю. 15:5 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, 15:6 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. 15:7 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи: 15:8 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. 15:9 Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих. 15:10 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте: 15:11 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка. 15:12 Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? 15:13 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. 15:14 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму. 15:15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. 15:16 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму? 15:17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник; 15:18 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка. 15:19 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула. 15:20 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка. 15:21 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони. 15:22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся. 15:23 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами. 15:24 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого. 15:25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені. 15:26 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам. 15:27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх. 15:28 Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу. 15:29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там. 15:30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх, 15:31 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого. 15:32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі. 15:33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? 15:34 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок. 15:35 І звелїв народові посідати на землї. 15:36 І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. 15:37 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів. 15:38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей. 15:39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.

Matthew 16

16:1 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба. 16:2 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо. 16:3 А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете? 16:4 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов. 16:5 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба. 16:6 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського. 16:7 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба. 16:8 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли? 16:9 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали? 16:10 анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали? 16:11 Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського? 16:12 Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської. 16:13 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого? 16:14 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків. 16:15 Рече до них: Ви ж як кажете? хто я? 16:16 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого. 16:17 І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі. 16:18 Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її. 16:19 І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі. 16:20 Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос. 16:21 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня. 16:22 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі. 16:23 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче. 16:24 Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. 16:25 Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її. 16:26 Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив ? або що дасть чоловік у замін за душу свою ? 16:27 Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його. 16:28 Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.

Matthew 17

17:1 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме, 17:2 й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло. 17:3 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним. 17:4 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї. 17:5 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. 17:6 Зачувши се ученнки, припали лицем до землї, й полякались вельми. 17:7 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь. 17:8 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса. 17:9 І, як сходили вони з гори, нака. зав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нікому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих. 17:10 І питали в Него ученики Його кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду? 17:11 Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе. 17:12 Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них. 17:13 Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Иоана Хрестителя. 17:14 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи: 17:15 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду. 17:16 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його. 17:17 Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди. 17:18 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу. 17:19 Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його? 17:20 Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам. 17:21 Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом. 17:22 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям; 17:23 і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми. 17:24 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини? 17:25 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого! земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих? 17:26 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні. 17:27 Тільки ж, щоб не блазнити нам Їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.

Matthew 18

18:1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? 18:2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, 18:3 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне. 18:4 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. 18:5 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. 18:6 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській. 18:7 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить! 18:8 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. 18:9 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло. 18:10 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. 18:11 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене. 18:12 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної? 18:13 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. 18:14 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих. 18:15 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; 18:16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. 18:17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. 18:18 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі. 18:19 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. 18:20 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них. 18:21 Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? 18:22 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи. 18:23 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. 18:24 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. 18:25 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати. 18:26 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. 18:27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. 18:28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. 18:29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. 18:30 Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг. 18:31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. 18:32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав еси мене; 18:33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував? 18:34 І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. 18:35 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.

Matthew 19

19:1 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом. 19:2 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там. 19:3 приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із, жінкою своєю за всяку вину? 19:4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх? 19:5 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть у двох тїло одно; 19:6 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 19:7 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? 19:8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так. 19:9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб ; і хто з розвідкою оженить ся робить перелюб. 19:10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. 19:11 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано. 19:12 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і в скопцї, що скопились од людей; і в скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить. 19:13 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. 19:14 Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне. 19:15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля. 19:16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життв вічне? 19:17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї. 19:18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь. Не сьвідкуй криво; 19:19 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.. 19:20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї? 19:21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною. 19:22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі. 19:23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне. 19:24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 19:25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? 19:26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе. 19:27 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшди сдїдом за Тобою; що ж буде нам? 19:28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 19:29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне. 19:30 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останні - перві.

Matthew 20

20:1 Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій. 20:2 І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій. 20:3 І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла, 20:4 і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли. 20:5 Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само. 20:6 Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла? 20:7 Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите. 20:8 Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих. 20:9 І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию. 20:10 Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию. 20:11 І взявши вони, нарекали на господаря, 20:12 говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку. 20:13 Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною? 20:14 Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі. 20:15 Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий? 20:16 Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних. 20:17 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них: 20:18 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть; 20:19 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне. 20:20 Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него. 20:21 Він же рече до неї: Чого хочеш ? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму. 20:22 Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннем, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо. 20:23 І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого. 20:24 І почувши десять, ремствували із двох братів. 20:25 Ісус же, покликавши їх, рече: ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними. 20:26 Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою; 20:27 і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом, 20:28 як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих. 20:29 І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу 20:30 І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 20:31 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 20:32 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам? 20:33 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились. 20:34 Вмилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.

Matthew 21

21:1 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників, 21:2 глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведіть менї. 21:3 І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх. 21:4 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи: 21:5 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної. 21:6 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус, 21:7 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї. 21:8 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу. 21:9 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна синуyyy 21:9 Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах. 21:10 А як увійшов Він у Єрусалим здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий? 21:11 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського. 21:12 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; 21:13 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників. 21:14 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх. 21:15 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались, 21:16 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу? 21:17 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там. 21:18 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв. 21:19 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листе, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця. 21:20 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця! 21:21 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнилпсь, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся; 21:22 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите. 21:23 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть? 21:24 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 21:25 Хрещенне Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: 3 неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому? 21:26 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка. 21:27 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю. 21:28 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм. 21:29 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов. 21:30 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов. 21:31 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже, 21:32 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому. 21:33 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й від'їхав. 21:34 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його. 21:35 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували. 21:36 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само. 21:37 На останок же післав до них сива свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого. 21:38 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його. 21:39 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили. 21:40 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим? 21:41 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї. 21:42 Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших ? 21:43 Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його. 21:44 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того. 21:45 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить. 21:46 І, шукаючи вхопити Його, спасували ся народу; бо мав Його за пророка.

Matthew 22

22:1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи: 22:2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; 22:3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. 22:4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє. 22:5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; 22:6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали. 22:7 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх. 22:8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні. 22:9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. 22:10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей. 22:11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу; 22:12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав, 22:13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів. 22:14 Багато бо званих, мало ж вибраних. 22:15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. 22:16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. 22:17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї? 22:18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри? 22:19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария. 22:20 І рече до них: Чиє обличче се й надпись? 22:21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові. 22:22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли. 22:23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, 22:24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїнне братові своєму. 22:25 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму; 22:26 так само й другий брат, і третїй аж до семого. 22:27 Опісля ж усїх умерла й жінка. 22:28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її. 22:29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої. 22:30 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі. 22:31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого: 22:32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих. 22:33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його. 22:34 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того. 22:35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи: 22:36 Учителю, котора заповідь велика в законі? 22:37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. 22:38 Се перва й велика заповідь. 22:39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. 22:40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять. 22:41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, 22:42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. 22:43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи: 22:44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх? 22:45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? 22:46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.

Matthew 23

23:1 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх: 23:2 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї. 23:3 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять. 23:4 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх. 23:5 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять Филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй, 23:6 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сідання по школах, 23:7 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю. 23:8 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати. 23:9 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі. 23:10 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос. 23:11 Більший же між вами нехай буде вам слугою. 23:12 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору. 23:13 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти. 23:14 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд. 23:15 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас. 23:16 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом Церковним, винуватий! 23:17 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото? 23:18 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого, хто ж покленеть ся даром, що на нїм, винуватий. 23:19 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, їй жертівня, що осьвячує дар? 23:20 Оце ж, хто клснеть ся жертівнею, кленсть ся нею і всїм, що зверху неї. 23:21 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй. 23:22 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм. 23:23 Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати. 23:24 Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте. 23:25 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди. 23:26 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий. 23:27 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти. 23:28 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня. 23:29 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників, 23:30 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків. 23:31 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків. 23:32 І ви доповнюйте міру батьків ваших. 23:33 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного? 23:34 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город: 23:35 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею. 23:36 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се. 23:37 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли! 23:38 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий. 23:39 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословенyyy 23:39 в імя Господнє!

Matthew 24

24:1 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступилиученикиЙого, показати Йому будівлю церковну. 24:2 Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. 24:3 Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту? 24:4 І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас. 24:5 Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих. 24:6 Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець. 24:7 Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях. 24:8 Все ж се почин горя. 24:9 Тоді видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усі народи задля імя мого. 24:10 І тоді поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидіти муть одно одного. 24:11 І багато лжепророків устане, й введуть многих. 24:12 І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих. 24:13 Хто ж видержить до останку, той спасеть ся. 24:14 І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець. 24:15 Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк стоячу на місці сьвятому (хто читав нехай розуміє), 24:16 тодї, хто в Юдеї, нехай втікає на гори; 24:17 хто на криші, нехай не влазить узяти що з хати своєї; 24:18 і хто в полі, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. 24:19 Горе ж важким і годуючим під той час! 24:20 Молїть ся ж, щоб не довелось вам утікати зимою, анї в суботу: 24:21 буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде. 24:22 І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні таї. 24:23 Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри. 24:24 Устануть бо лжехрйсти й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коди можна, звести й вибраних. 24:25 Оце ж наперед сказав я вам. 24:26 Коли ж скажуть вам: Ось він у пустині; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри. 24:27 Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого. 24:28 Де бо є труп, там збирати муть ся вірли. 24:29 І зараз після горя днів тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся. 24:30 І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тоді заголосять усї роди землі, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою. 24:31 І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінців неба до кінців його. 24:32 Від смоківниці ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листе, знайте, що близько літо. 24:33 Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима. 24:34 Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся. 24:35 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть. 24:36 Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій. 24:37 Як же днї Ноеві, так буде й прихід Сина чоловічого. 24:38 Бо, як буди за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег, 24:39 та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде й прихід Сина чоловічого. 24:40 Тоді буде двоє в полі; один візьметь ся, а один зоставить ся. 24:41 Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся. 24:42 Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде. 24:43 Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї. 24:44 Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде. 24:45 Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору? 24:46 Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так. 24:47 Істино глаголю вам: Що поставить його над усім добром своїм. 24:48 А которий лукавий слуга казати ме в серці своїм: Забарить ся мій пан прийти, 24:49 та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями; 24:50 то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відав, 24:51 та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить; там буде плач і скреготаннє зубів.

Matthew 25

25:1 Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові. 25:2 Пять же були з них розумні, а пять необачні. 25:3 Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї. 25:4 Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми. 25:5 Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули. 25:6 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! 25:7 Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої. 25:8 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть. 25:9 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі. 25:10 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері. 25:11 Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. 25:12 Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас. 25:13 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде. 25:14 Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, 25:15 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз. 25:16 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. 25:17 Так само й той, що два, придбав і він других два. 25:18 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого. 25:19 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них. 25:20 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. 25:21 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 25:22 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними. 25:23 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 25:24 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; 25:25 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє. 25:26 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: 25:27 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. 25:28 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів. 25:29 Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. 25:30 І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів. 25:31 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; 25:32 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; 25:33 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї. 25:34 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту. 25:35 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене; 25:36 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене. 25:37 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли? 25:38 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли? 25:39 Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе? 25:40 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили. 25:41 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його: 25:42 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене; 25:43 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене. 25:44 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі? 25:45 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили. 25:46 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

Matthew 26

26:1 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх: 26:2 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. 26:3 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, 26:4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 26:5 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом. 26:6 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, 26:7 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. 26:8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? 26:9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. 26:10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. 26:11 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. 26:12 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила. 26:13 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 26:14 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв, 26:15 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. 26:16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. 26:17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? 26:18 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. 26:19 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху. 26:20 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. 26:21 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. 26:22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? 26:23 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. 26:24 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 26:25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси. 26:26 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. 26:27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; 26:28 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів. 26:29 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого. 26:30 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 26:31 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада. 26:32 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. 26:33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь. 26:34 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. 26:35 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали. 26:36 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. 26:37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. 26:38 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною. 26:39 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. 26:40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? 26:41 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне. 26:42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. 26:43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. 26:44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. 26:45 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 26:46 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій. 26:47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських. 26:48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його. 26:49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його. 26:50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. 26:51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. 26:52 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть. 26:53 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів? 26:54 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ? 26:55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. 26:56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали. 26:57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались. 26:58 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець. 26:59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити. 26:60 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки 26:61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її. 26:62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують? 26:63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? 26:64 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних. 26:65 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його; 26:66 як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. 26:67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, 26:68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? 26:69 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. 26:70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш. 26:71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. 26:72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. 26:73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. 26:74 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. 26:75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

Matthew 27

27:1 Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські 27:2 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. 27:3 Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині, 27:4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш. 27:5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. 27:6 Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові. 27:7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. 27:8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. 27:9 Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, 27:10 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. 27:11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. 27:12 А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого. 27:13 Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? 27:14 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. 27:15 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли. 27:16 Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву. 27:17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? 27:18 Знав бо, що через зависть видали Його. 27:19 Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него. 27:20 Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. 27:21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. 27:22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий. 27:23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий. 27:24 Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. 27:25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші. 27:26 Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. 27:27 Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. 27:28 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; 27:29 і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! 27:30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. 27:31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє. 27:32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, 27:33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, 27:34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити. 27:35 Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. 27:36 І, посідавши, стерегли Його там; 27:37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. 27:38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї. 27:39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, 27:40 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. 27:41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: 27:42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; 27:43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий. 27:44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. 27:45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. 27:46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси? 27:47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. 27:48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. 27:49 Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. 27:50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. 27:51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; 27:52 і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали, 27:53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. 27:54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей. 27:55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. 27:56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих. 27:57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса. 27:58 Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло. 27:59 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою, 27:60 положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов. 27:61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба. 27:62 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата, 27:63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану. 27:64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої. 27:65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте. 27:66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

Matthew 28

28:1 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб. 28:2 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нїм. 28:3 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг. 28:4 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві. 28:5 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса рознятого шукаєте. 28:6 Нема Його тут; устав бо, як казав: Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь. 28:7 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав. 28:8 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його. 28:9 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому. 28:10 Тоді рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять. 28:11 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось. 28:12 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволі срібняків воїнам, 28:13 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали. 28:14 І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо. 28:15 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня, 28:16 Одинайцять же учеників пійшли в Гадилею, на гору, куди повелів їм Ісус. 28:17 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились. 28:18 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана мені всяка власть на небі й на землі. 28:19 Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, 28:20 навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця сьвіта. Амінь.

Mark 1

1:1 Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого, 1:2 як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 1:3 Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його. 1:4 Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів. 1:5 І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої. 1:6 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед; 1:7 і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його. 1:8 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим. 1:9 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані. 1:10 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него. 1:11 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав:, 1:12 І зараз Дух випровадив Його в пустиню. 1:13 І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому. 1:14 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого, 1:15 і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию. 1:16 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки. 1:17 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей. 1:18 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним. 1:19 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи. 1:20 І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним. 1:21 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав. 1:22 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники. 1:23 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав, 1:24 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий. 1:25 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. 1:26 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него. 1:27 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його? 1:28 І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській. 1:29 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном. 1:30 Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї. 1:31 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм. 1:32 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих. 1:33 І ввесь город зібрав ся до дверей. 1:34 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його. 1:35 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся. 1:36 І пустились за Ним Симон і ті що з ним. 1:37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе. 1:38 І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я. 1:39 І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси. 1:40 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити. 1:41 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись. 1:42 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся. 1:43 І, заказавши йому, зараз відослав його, 1:44 і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. 1:45 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.

Mark 2

2:1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї. 2:2 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово. 2:3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо. 2:4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений. 2:5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої. 2:6 Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх: 2:7 Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 2:8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших? 2:9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи. 2:10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи 2:10 до розслабленого:) 2:11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого. 2:12 І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили. 2:13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. - 2:14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. 2:15 І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним. 2:16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє? 2:17 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння; 2:18 А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? 2:19 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити. 2:20 Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні. 2:21 І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка. 2:22 І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати. 2:23 І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє. 2:24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся? 2:25 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним? 2:26 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиерея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним? 2:27 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи. 2:28 Тим Син чоловічий - Господь і суботи.

Mark 3

3:1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 3:2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 3:3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. 3:4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 3:5 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 3:6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 3:7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 3:8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 3:9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. 3:10 Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 3:11 А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 3:12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 3:13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. 3:14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 3:15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 3:16 І дав Симонові імя Петр; 3:17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; 3:18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 3:19 та Юду Іскариодького, що зрадив Його. 3:20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 3:21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 3:22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 3:23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 3:24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 3:25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 3:26 І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. 3:27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. 3:28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 3:29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: 3:30 бо казали: Духа нечистого має. 3:31 Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 3:32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 3:33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 3:34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 3:35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.

Mark 4

4:1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. 4:2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: 4:3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: 4:4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. 4:5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. 4:6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. 4:7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. 4:8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. 4:9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. 4:10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. 4:11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, 4:12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. 4:13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? 4:14 Сїяч слово сіє. 4:15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. 4:16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, 4:17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся. 4:18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, 4:19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. 4:20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. 4:21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? 4:22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. 4:23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 4:24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. 4:25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. 4:26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, 4:27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. 4:28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. 4:29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. 4:30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? 4:31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї; 4:32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне. 4:33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. 4:34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. 4:35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. 4:36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним. 4:37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. 4:38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? 4:39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. 4:40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? 4:41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

Mark 5

5:1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську. 5:2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому, 5:3 що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти: 5:4 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати. 5:5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм. 5:6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому, 5:7 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 5:8 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.) 5:9 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато. 5:10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони. 5:11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней. 5:12 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них. 5:13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі. 5:14 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось. 5:15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались. 5:16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині. 5:17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць. 5:18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним. 5:19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе. 5:20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались. 5:21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. 5:22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, 5:23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. 5:24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него. 5:25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, 5:26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало, 5:27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. 5:28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. 5:29 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги. 5:30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? 5:31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? 5:32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. 5:33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. 5:34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї. 5:35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? 5:36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. 5:37 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. 5:38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. 5:39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. 5:40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало. 5:41 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань. 5:42 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. 5:43 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.

Mark 6

6:1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його. 6:2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? 6:3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. 6:4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй. 6:5 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх. 6:6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. 6:7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; 6:8 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей, 6:9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині. 6:10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. 6:11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. 6:12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. 6:13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли. 6:14 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. 6:15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. 6:16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. 6:17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. 6:18 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. 6:19 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла. 6:20 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. 6:21 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, 6:22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. 6:23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого. 6:24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. 6:25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя. 6:26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити. 6:27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці. 6:28 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй. 6:29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі. 6:30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. 6:31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти. 6:32 І поплили в пусте місце човном, окроме. 6:33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. 6:34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато. 6:35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, - 6:36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти. 6:37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти? 6:38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі. 6:39 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві, 6:40 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. 6:41 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм. 6:42 І їли всі, й наситились. 6:43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. 6:44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка. 6:45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ. 6:46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. 6:47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі. 6:48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. 6:49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: 6:50 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. 6:51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. 6:52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене. 6:53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. 6:54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, 6:55 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. 6:56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.

Mark 7

7:1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. 7:2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: 7:3 (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; 7:4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). 7:5 Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? 7:6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. 7:7 Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих. 7:8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. 7:9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. 7:10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре. 7:11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; 7:12 і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй, 7:13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. 7:14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: 7:15 Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. 7:16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 7:17 І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість. 7:18 І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити? 7:19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? 7:20 Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка. 7:21 З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, 7:22 злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: 7:23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка. 7:24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. 7:25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому 7:26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. 7:27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам. 7:28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей. 7:29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. 7:30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. 7:31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. 7:32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. 7:33 І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; 7:34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. 7:35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. 7:36 І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; 7:37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.

Mark 8

8:1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: 8:2 Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; 8:3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили. 8:4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині? 8:5 І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм. 8:6 І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом. 8:7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. 8:8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів. 8:9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. 8:10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. 8:11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. 8:12 І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. 8:13 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. 8:14 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. 8:15 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. 8:16 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. 8:17 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше? 8:18 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? 8:19 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. 8:20 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. 8:21 І рече їм: Як же ви не розумієте? 8:22 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. 8:23 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. 8:24 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. 8:25 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. 8:26 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї. 8:27 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде? 8:28 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. 8:29 А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. 8:30 І наказав їм, щоб нікому не казали про Него. 8:31 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він. 8:32 І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому. 8:33 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче. 8:34 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною. 8:35 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. 8:36 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? 8:37 Або що дасть чоловік у замін душі своєї? 8:38 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

Mark 9

9:1 І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі. 9:2 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними. 9:3 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. 9:4 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом. 9:5 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один. 9:6 Не знав бо, що казати: були бо полякані. 9:7 І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте. 9:8 І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою. 9:9 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне. 9:10 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути. 9:11 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше? 9:12 Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений. 9:13 Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него. 9:14 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними. 9:15 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його. 9:16 І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними? 9:17 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого. 9:18 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли. 9:19 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене. 9:20 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись. 9:21 І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку. 9:22 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами. 9:23 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому. 9:24 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству. 9:25 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него. 9:26 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер. 9:27 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав. 9:28 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його. 9:29 І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом. 9:30 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав. 9:31 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне. 9:32 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати. 9:33 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували? 9:34 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший. 9:35 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою. 9:36 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм- 9:37 Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене. 9:38 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами. 9:39 Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене. 9:40 Хто бо не проти вас, той за вас. 9:41 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї. 9:42 Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море. 9:43 І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий, 9:44 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає. 9:45 І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий, 9:46 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає. 9:47 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, 9:48 де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає. 9:49 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся. 9:50 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.

Mark 10

10:1 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. 10:2 І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. 10:3 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? 10:4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. 10:5 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. 10:6 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. 10:7 Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, 10:8 і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло. 10:9 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 10:10 А в господї знов ученики Його про се питали Ного. 10:11 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. 10:12 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. 10:13 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. 10:14 Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже. 10:15 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. 10:16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. 10:17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати? 10:18 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог. 10:19 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір. 10:20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. 10:21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. 10:22 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. 10:23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! 10:24 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти! 10:25 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 10:26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? 10:27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога. 10:28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 10:29 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, 10:30 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне. 10:31 Многі ж перві будуть останнї, а останні перві. 10:32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: 10:33 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; 10:34 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне. 10:35 І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. 10:36 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам? 10:37 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй. 10:38 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся? 10:39 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; 10:40 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено. 10:41 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана. 10:42 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними. 10:43 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам; 10:44 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом. 10:45 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих. 10:46 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи. 10:47 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. 10:48 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 10:49 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. 10:50 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. 10:51 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. 10:52 Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.

Mark 11

11:1 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, 11:2 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть. 11:3 І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди. 11:4 Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. 11:5 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? 11:6 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. 11:7 І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. 11:8 Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. 11:9 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; 11:10 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! 11:11 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма. 11:12 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, 11:13 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. 11:14 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. 11:15 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, 11:16 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. 11:17 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. 11:18 І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. 11:19 І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города. 11:20 А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. 11:21 І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла. 11:22 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. 11:23 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. 11:24 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. 11:25 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. 11:26 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших. 11:27 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші, 11:28 і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? 11:29 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 11:30 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені. 11:31 І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? 11:32 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був. 11:33 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.

Mark 12

12:1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав. 12:2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього. 12:3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні. 12:4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого. 12:5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали. 12:6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого. 12:7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство. 12:8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника. 12:9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим. 12:10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? 12:11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших. 12:12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли. 12:13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом. 12:14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати? 12:15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив. 12:16 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве. 12:17 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому. 12:18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: 12:19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму. 12:20 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння; 12:21 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так. 12:22 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка. 12:23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. 12:24 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої? 12:25 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах. 12:26 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? 12:27 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь. 12:28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь? 12:29 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть; 12:30 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь. 12:31 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема. 12:32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він; 12:33 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти. 12:34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати. 12:35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів? 12:36 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх." 12:37 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо. 12:38 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах, 12:39 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах; 12:40 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. 12:41 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато. 12:42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг. 12:43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону. 12:44 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.

Mark 13

13:1 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке камінне і яка будівля. 13:2 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. 13:3 А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей: 13:4 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись? 13:5 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів. 13:6 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть. 13:7 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець. 13:8 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя. 13:9 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуванне їм. 13:10 І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия. 13:11 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий. 13:12 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх. 13:13 І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся. 13:14 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд 13:14 читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори; 13:15 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї; 13:16 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. 13:17 Горе ж важким і годуючим під той час! 13:18 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою. 13:19 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде. 13:20 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї. 13:21 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри. 13:22 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних. 13:23 Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе. 13:24 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, 13:25 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся. 13:26 І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою. 13:27 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба. 13:28 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто. 13:29 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима. 13:30 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся. 13:31 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть. 13:32 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець. 13:33 Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора. 13:34 Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував. 13:35 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;) 13:36 щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих. 13:37 Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.

Mark 14

14:1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. 14:2 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі. 14:3 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. 14:4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? 14:5 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй. 14:6 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені. 14:7 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте. 14:8 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє. 14:9 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 14:10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. 14:11 Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. 14:12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? 14:13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним, 14:14 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? 14:15 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. 14:16 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. 14:17 І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма. 14:18 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. 14:19 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я? 14:20 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. 14:21 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 14:22 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє. 14:23 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі. 14:24 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. 14:25 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. 14:26 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 14:27 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці. 14:28 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. 14:29 Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я. 14:30 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. 14:31 Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали. 14:32 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь. 14:33 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; 14:34 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте. 14:35 І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. 14:36 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти. 14:37 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? 14:38 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне. 14:39 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. 14:40 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. 14:41 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам. 14:42 Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся. 14:43 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. 14:44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно. 14:45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його. 14:46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. 14:47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо. 14:48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?. 14:49 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання. 14:50 І, покинувши Його, всі повтікали. 14:51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни); 14:52 він же, зоставивши полотно, нагий утік од них. 14:53 І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники. 14:54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття. 14:55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. 14:56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх. 14:57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи: 14:58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую. 14:59 Та й так не сходились сьвідчення їх. 14:60 І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? 14:61 Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ? 14:62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних. 14:63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? 14:64 Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти. 14:65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. 14:66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських, 14:67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? 14:68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. 14:69 І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них. 14:70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. 14:71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. 14:72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

Mark 15

15:1 І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові. 15:2 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш. 15:3 І винуватили Його архиєреї багато. 15:4 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують; 15:5 Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат. 15:6 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили. 15:7 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили. 15:8 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм. 15:9 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського? 15:10 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї. 15:11 Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм. 15:12 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським? 15:13 Вони ж знов закричали: Розпни Його, 15:14 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його. 15:15 Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його. 15:16 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту. 15:17 І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець, 15:18 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! 15:19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому. 15:20 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його. 15:21 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його. 15:22 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. 15:23 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. 15:24 І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. 15:25 Була ж година третя, і розняли Його. 15:26 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. 15:27 І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. 15:28 І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його. 15:29 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, 15:30 спаси себе й зійди з хреста. 15:31 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти. 15:32 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. 15:33 Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої. 15:34 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? 15:35 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. 15:36 Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його. 15:37 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. 15:38 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. 15:39 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий. 15:40 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, 15:41 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. 15:42 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, 15:43 прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового. 15:44 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. 15:45 А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові, 15:46 і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу. 15:47 Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.

Mark 16

16:1 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його. 16:2 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце. 16:3 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу? 16:4 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже. 16:5 І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись. 16:6 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його. 16:7 Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам. 16:8 І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо. 16:9 Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів. 16:10 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали. 16:11 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри. 16:12 Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село. 16:13 І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри. 16:14 Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри. 16:15 І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву. 16:16 Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся. 16:17 Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими; 16:18 гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть. 16:19 Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога. 16:20 Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.

Luke 1

1:1 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі, 1:2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; 1:3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, 1:4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено. 1:5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. 1:6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні. 1:7 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. 1:8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, 1:9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. 1:10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. 1:11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної. 1:12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. 1:13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. 1:14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. 1:15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї. 1:16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. 1:17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових. 1:18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх. 1:19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се. 1:20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї. 1:21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві. 1:22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий. 1:23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї. 1:24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи: 1:25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми. 1:26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, 1:27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария. 1:28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами. 1:29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке. 1:30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. 1:31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. 1:32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: 1:33 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. 1:34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? 1:35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим. 1:36 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною. 1:37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово. 1:38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел. 1:39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин; 1:40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. 1:41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, 1:42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. 1:43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? 1:44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. 1:45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. 1:46 І рече Мария: Величає душа моя Господа, 1:47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, 1:48 що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: 1:49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. 1:50 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його. 1:51 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ; 1:52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; 1:53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; 1:54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, 1:55 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. 1:56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї. 1:57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. 1:58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. 1:59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією. 1:60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном. 1:61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим. 1:62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його. 1:63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї. 1:64 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. 1:65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті. 1:66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. 1:67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи: 1:68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму, 1:69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, 1:70 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,) 1:71 спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших, 1:72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий, 1:73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, 1:74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, 1:75 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого. 1:76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його; 1:77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, 1:78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, 1:79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. 1:80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.

Luke 2

2:1 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїнне від кесаря Августа переписати всю вселенну. 2:2 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї. 2:3 Ійшли всі записуватись, кожен у свій город. 2:4 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) 2:5 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. 2:6 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. 2:7 І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї. 2:8 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї. 2:9 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим. 2:10 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. 2:11 Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому. 2:12 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. 2:13 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: 2:14 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє. 2:15 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам. 2:16 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах. 2:17 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се. 2:18 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними. 2:19 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм. 2:20 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них. 2:21 І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі. 2:22 І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, 2:23 як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся; 2:24 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят. 2:25 І ось був чоловік у Єрусалимі ва ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому. 2:26 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього. 2:27 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него, 2:28 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав: 2:29 Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм: 2:30 бо виділи очі мої спасенне твоє 2:31 що приготовив єси перед лицем усіх людей, 2:32 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля. 2:33 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него. 2:34 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть, 2:35 (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки. 2:36 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого; 2:37 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. 2:38 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі. 2:39 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет. 2:40 Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;, 2:41 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи. 2:42 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм, 2:43 і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його, 2:44 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими. 2:45 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його. 2:46 І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого. 2:47 Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його. 2:48 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе. 2:49 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені? 2:50 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм, 2:51 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм. 2:52 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.

Luke 3

3:1 У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї, 3:2 за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї. 3:3 І ходив він по всій околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів, 3:4 як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. 3:5 Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними; 3:6 і побачить усяке тіло спасеннє Боже. 3:7 Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва? 3:8 Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові. 3:9 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають. 3:10 І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем ? 3:11 Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить. 3:12 Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити? 3:13 Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте. 3:14 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою. 3:15 Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він, 3:16 озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем; 3:17 котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим. 3:18 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям. 3:19 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод, 3:20 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темниці. 3:21 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо, 3:22 і злинув Дух сьвятий, у тілесному виді, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я. 3:23 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв, 3:24 Маттатів, Левиїн, МелхиЇн, Янаїв, Йосифїв, 3:25 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв, 3:26 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифїв, Юдин, 3:27 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв, 3:28 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів, 3:29 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн, 3:30 Симеонів, Юдин, Йосифів, Ионанів, Єлиякимів, 3:31 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів, 3:32 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів, 3:33 Аминадавів,Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин, 3:34 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів, 3:35 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин, 3:36 Каінанів, Арфаксадів, Оимів, Ноїв, Ламехів, 3:37 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів, 3:38 Єносів, Ситів, Адамів, Божий.

Luke 4

4:1 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню, 4:2 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв. 4:3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом. 4:4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим. 4:5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину. 4:6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її. 4:7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все. 4:8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш. 4:9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз: 4:10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе, 4:11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю. 4:12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого. 4:13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу. 4:14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него, 4:15 І навчав Він по школах їх, славлений од усіх. 4:16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати. 4:17 І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 4:18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, 4:19 проповідувати рік Господень приятний. 4:20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него. 4:21 Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших. 4:22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів? 4:23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні. 4:24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй. 4:25 По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі; 4:26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці. 4:27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин. 4:28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се, 4:29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його. 4:30 Він же, пройшовши серед них, пійшов, 4:31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам. 4:32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. 4:33 І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, 4:34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. 4:35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому. 4:36 І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять? 4:37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї. 4:38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї. 4:39 І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм. 4:40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх. 4:41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос. 4:42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них. 4:43 Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий. 4:44 і проповідував по школах галилейських.

Luke 5

5:1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького. 5:2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи. 5:3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна. 5:4 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. 5:5 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. 5:6 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, 5:7 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. 5:8 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи. 5:9 Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили. 5:10 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш. 5:11 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним. 5:12 І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. 5:13 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. 5:14 І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. 5:15 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. 5:16 Він же виходив у пустиню та молив ся. 5:17 І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. 5:18 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. 5:19 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. 5:20 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. 5:21 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 5:22 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? 5:23 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? 5:24 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, 5:24 розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. 5:25 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. 5:26 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні. 5:27 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною. 5:28 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним. 5:29 і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними. 5:30 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете? 5:31 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому. 5:32 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння. 5:33 Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? 5:34 Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ? 5:35 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні. 5:36 Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового. 5:37 І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть. 5:38 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле. 5:39 Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.

Luke 6

6:1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках. 6:2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу? 6:3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним: 6:4 як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам? 6:5 І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи. 6:6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха. 6:7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него. 6:8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв. 6:9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти? 6:10 І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга. 6:11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові. 6:12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу. 6:13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав: 6:14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея, 6:15 Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота, 6:16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником; 6:17 і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх, 6:18 і мучені від духів нечистих; і спїляли ся. 6:19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх. 6:20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. 6:21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь. 6:22 Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого. 6:23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх. 6:24 Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу. 6:25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете. 6:26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх. 6:27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, 6:28 благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших. 6:29 Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. 6:30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея. 6:31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм. 6:32 І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять. 6:33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять. 6:34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. 6:35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих. 6:36 Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден. 6:37 І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено. 6:38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам. 6:39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ? 6:40 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його. 6:41 Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш? 6:42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого. 6:43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий. 6:44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду. 6:45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його. 6:46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? 6:47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: 6:48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. 6:49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.

Luke 7

7:1 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум. 7:2 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий 7:3 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його. 7:4 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се: 7:5 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам. 7:6 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов; 7:7 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій. 7:8 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить. 7:9 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я. 7:10 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим. 7:11 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу. 7:12 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею. 7:13 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач. 7:14 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань. 7:15 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його. 7:16 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх. 7:17 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї. 7:18 І сповістили Йоана ученики його про все те. 7:19 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам? 7:20 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам ? 7:21 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїнне. 7:22 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують. 7:23 І блажен, хто де зблазнить ся мною. 7:24 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише? 7:25 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах. 7:26 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка. 7:27 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 7:28 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него. 7:29 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннем Йоановим. 7:30 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него. 7:31 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони? 7:32 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали. 7:33 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав. 7:34 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам. 7:35 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх. 7:36 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом. 7:37 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира, 7:38 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром. 7:39 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. 7:40 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. 7:41 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. 7:42 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? 7:43 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. 7:44 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. 7:45 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої. 7:46 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. 7:47 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. 7:48 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. 7:49 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? 7:50 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

Luke 8

8:1 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним, 8:2 і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло, 8:3 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого. 8:4 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю: 8:5 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його. 8:6 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости. 8:7 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його. 8:8 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає. 8:9 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця? 8:10 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли. 8:11 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже. 8:12 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся. 8:13 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають. 8:14 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу. 8:15 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню. 8:16 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло. 8:17 Нема бо нічого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнавть ся і на яв не вийде. 8:18 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не мав і що, здаєть ся, мав, візьметь ся від него. 8:19 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом. 8:20 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити. 8:21 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його. 8:22 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили. 8:23 Як же плилн, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї. 8:24 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина. 8:25 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелівав, і водї, і слухають Його? 8:26 І переплюш в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї. 8:27 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах. 8:28 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив. 8:29 Повелів бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в заліза та пута, й стережено; й, розбиваючи о-кови, бував гнаний од біса в пустиню. 8:30 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него. 8:31 І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню. 8:32 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм. 8:33 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув. 8:34 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтікали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах. 8:35 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались. 8:36 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий. 8:37 І благав Його ввесь народ околиці Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся. 8:38 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси. Щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи: 8:39 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому .Ісус. 8:40 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його. 8:41 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його. 8:42 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него; 8:43 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись, 8:44 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її. 8:45 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене? 8:46 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене. 8:47 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз. 8:48 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. 8:49 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя. 8:50 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся. 8:51 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір. 8:52 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить. 8:53 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла. 8:54 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань. 8:55 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти. 8:56 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось.

Luke 9

9:1 Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти. 9:2 І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих. 9:3 І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте. 9:4 І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте. 9:5 А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуванне проти них. 9:6 Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди. 9:7 Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих, 9:8 инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес. 9:9 І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його. 9:10 І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда. 9:11 Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював. 9:12 День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці. 9:13 Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі. 9:14 Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро. 9:15 І зробили так, і посадовили всіх. 9:16 Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом. 9:17 І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів. 9:18 І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ? 9:19 Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес. 9:20 Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий. 9:21 Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се, 9:22 глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він. 9:23 Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною. 9:24 Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її. 9:25 Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши? 9:26 Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів. 9:27 Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже. 9:28 Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись. 9:29 І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча. 9:30 І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия; 9:31 вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі. 9:32 Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним. 9:33 І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже. 9:34 Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару. 9:35 І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його. 9:36 А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили. 9:37 Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. 9:38 І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене. 9:39 І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його. 9:40 І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли. 9:41 І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого. 9:42 Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його. 9:43 З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх: 9:44 Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі. 9:45 Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се. 9:46 Постала ж думка між ними, хто був би більший з них. 9:47 Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе, 9:48 і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий. 9:49 І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами. 9:50 І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами. 9:51 І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим, 9:52 і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому. 9:53 І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим. 9:54 Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив? 9:55 Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа. 9:56 Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село. 9:57 Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи. 9:58 І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити. 9:59 Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого. 9:60 Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже: 9:61 Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм. 9:62 Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

Luke 10

10:1 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти. 10:2 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє. 10:3 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. 10:4 Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте. 10:5 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому; 10:6 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся. 10:7 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати. 10:8 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами, 10:9 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже. 10:10 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть: 10:11 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже. 10:12 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому. 10:13 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись. 10:14 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам. 10:15 І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся. 10:16 Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене. 10:17 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє. 10:18 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого. 10:19 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме. 10:20 Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах. 10:21 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою. 10:22 Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити. 10:23 І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите: 10:24 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули. 10:25 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу? 10:26 Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш? 10:27 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого. 10:28 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш. 10:29 Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній? 10:30 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого. 10:31 Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо. 10:32 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо. 10:33 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся, 10:34 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його; 10:35 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі. 10:36 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники? 10:37 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так. 10:38 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою. 10:39 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його. 10:40 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала. 10:41 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе, 10:42 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.

Luke 11

11:1 І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх. 11:2 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї. 11:3 Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні. 11:4 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. 11:5 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби, 11:6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним; 11:7 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі: 11:8 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба. 11:9 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам. 11:10 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. 11:11 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? 11:12 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? 11:13 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него? 11:14 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ. 11:15 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси. 11:16 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба. 11:17 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає. 11:18 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси. 11:19 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх ? Тим суддями вашими вони будуть. 11:20 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже. 11:21 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його. 11:22 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його. 11:23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає. 11:24 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов. 11:25 І прийшовши знайде її виметену й прибрану. 11:26 Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого. 11:27 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси. 11:28 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його. 11:29 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка. 11:30 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому: 11:31 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут, 11:32 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут. 11:33 Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив. 11:34 Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне. 11:35 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява. 11:36 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе. 11:37 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом. 11:38 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом. 11:39 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства. 11:40 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив. 11:41 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде. 11:42 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати. 11:43 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах. 11:44 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають. 11:45 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш. 11:46 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів. 11:47 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх. 11:48 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби. 11:49 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть, 11:50 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому, 11:51 від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому. 11:52 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили. 11:53 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі, 11:54 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.

Luke 12

12:1 Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства. 12:2 Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. 12:3 Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах. 12:4 Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нічого заподїяти. 12:5 Я яе покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь. 12:6 Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом. 12:7 Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полічене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі. 12:8 Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене деред людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими. 12:9 Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь я перед ангелами Божими. 12:10 І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся. 12:11 Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете: 12:12 бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити. 12:13 Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм. 12:14 Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами? 12:15 Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх. 12:16 Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля; 12:17 і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої? 12:18 І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє. 12:19 І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся. 12:20 Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде? 12:21 Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє. 12:22 Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь. 12:23 Душа більша їжі, а тїло одежі. 12:24 Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства? 12:25 Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть? 12:26 Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь? 12:27 Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих. 12:28 Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри? 12:29 І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо); 12:30 того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього. 12:31 Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам. 12:32 Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство. 12:33 Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть. 12:34 Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде. 12:35 Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані, 12:36 і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому. 12:37 Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих; істино глаголю вам, що піддережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм. 12:38 І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті. 12:39 Се ж знайте, що коли б знав господар, о которій годинї злодій прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї. 12:40 Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде. 12:41 Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх? 12:42 Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч? 12:43 Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так. 12:44 По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його. 12:45 Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись, 12:46 прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить. 12:47 Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много. 12:48 Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него. 12:49 Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? тільки щоб запалав уже. 12:50 Хрещеннем же маю хреститись, і як мені важко, доки се скінчить ся! 12:51 Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленне: 12:52 буде бо від нинї пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох. 12:53 Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї. 12:54 Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так. 12:55 А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває. 12:56 Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте? 12:57 Чом же й про себе не судите право? 12:58 Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то в дорозЇ дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе в темницю. 12:59 Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.

Luke 13

13:1 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх. 13:2 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали? 13:3 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете. 13:4 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі? 13:5 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете. 13:6 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов, 13:7 Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає? 13:8 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм, 13:9 чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її. 13:10 Навчав же в одній школі по суботам. 13:11 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись. 13:12 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї. 13:13 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога. 13:14 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня. 13:15 Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти? 13:16 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй? 13:17 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него ? 13:18 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його? 13:19 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його. 13:20 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже? 13:21 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все. 13:22 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму. 13:23 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них: 13:24 Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють. 13:25 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви; 13:26 тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси. 13:27 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду. 13:28 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть. 13:29 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому: 13:30 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні. 13:31 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити. 13:32 І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся. 13:33 Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму. 13:34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли. 13:35 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.

Luke 14

14:1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його. 14:2 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним. 14:3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти? 14:4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив. 14:5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня? 14:6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього. 14:7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них: 14:8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него, 14:9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти. 14:10 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою. 14:11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору. 14:12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати. 14:13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих; 14:14 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних. 14:15 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім. 14:16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих; 14:17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове. 14:18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї. 14:19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені. 14:20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти. 14:21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди. 14:22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце. 14:23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя. 14:24 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері. 14:25 Ійшло ж із Ним пребагате народу; й обернувшись рече до них: 14:26 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути. 14:27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм. 14:28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченне? 14:29 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи: 14:30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити. 14:31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него. 14:32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря. 14:33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути, 14:34 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити? 14:35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

Luke 15

15:1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його. 15:2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними. 15:3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи: 15:4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її? 15:5 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи. 15:6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену. 15:7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння. 15:8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде? 15:9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила. 15:10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся. 15:11 Рече ж: Один чоловік мав два сини, 15:12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток. 15:13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. 15:14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток. 15:15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині. 15:16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому. 15:17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. 15:18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, 15:19 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. 15:20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його. 15:21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. 15:22 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; 15:23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: 15:24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись. 15:25 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. 15:26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. 15:27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. 15:28 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. 15:29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; 15:30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване. 15:31 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє; 15:32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

Luke 16

16:1 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його. 16:2 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником. 16:3 Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь. 16:4 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої. 16:5 І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму? 16:6 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять. 16:7 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять. 16:8 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм. 16:9 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. 16:10 Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний. 16:11 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить? 16:12 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть? 16:13 Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї. 16:14 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него. 16:15 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом. 16:16 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його. 16:17 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти. 16:18 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб. 16:19 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та виеон, і жив дцо-дня пишно. 16:20 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі, 16:21 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його. 16:22 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його. 16:23 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його. 16:24 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому. 16:25 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся. 16:26 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли. 16:27 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого: 16:28 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки. 16:29 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх. 16:30 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся. 16:31 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

Luke 17

17:1 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять! 17:2 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих. 17:3 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому. 17:4 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому. 17:5 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри. 17:6 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас. 17:7 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти? 17:8 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти? 17:9 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому? 17:10 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили. 17:11 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї, 17:12 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки. 17:13 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас. 17:14 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились. 17:15 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога, 17:16 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин. 17:17 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де? 17:18 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей? 17:19 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе. 17:20 Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм, 17:21 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї. 17:22 Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите. 17:23 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь. 17:24 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого. 17:25 Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей. 17:26 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого. 17:27 Їли, нили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх. 17:28 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, 17:29 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх. 17:30 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся. 17:31 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад. 17:32 Спогадайте Лотову жінку. 17:33 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її. 17:34 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 17:35 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся. 17:36 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 17:37 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло,там збирати муть ся орли.

Luke 18

18:1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати, 18:2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся. 18:3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм. 18:4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь, 18:5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї. 18:6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже! 18:7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? 18:8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї? 18:9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю: 18:10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник. 18:11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник. 18:12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю. 18:13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному. 18:14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору. 18:15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм. 18:16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже. 18:17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него. 18:18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. 18:19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. 18:20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою. 18:21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого. 18:22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною. 18:23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий. 18:24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже! 18:25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. 18:26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись? 18:27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога. 18:28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 18:29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого, 18:30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне. 18:31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому. 18:32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него, 18:33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне. 18:34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного. 18:35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи; 18:36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було. 18:37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо. 18:38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене. 18:39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 18:40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його, 18:41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів. 18:42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе. 18:43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

Luke 19

19:1 І вийшовши проходив через Єрихон. 19:2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний. 19:3 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту. 19:4 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити. 19:5 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути. 19:6 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи. 19:7 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину. 19:8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо. 19:9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасенне домові сьому сталось, бо й він син Авраамів: 19:10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше. 19:11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись. 19:12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись. 19:13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду. 19:14 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами. 19:15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував. 19:16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин. 19:17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами. 19:18 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин. 19:19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами. 19:20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї: 19:21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв. 19:22 Рече ж йому: 3 уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв; 19:23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його. 19:24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин. 19:25 (І казали йому: Пане, має десять мин. 19:26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него. 19:27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною. 19:28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим. 19:29 І сталось, як наближавсь до Внтфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх, 19:30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть. 19:31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому : Що Господеві треба його. 19:32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм. 19:33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля? 19:34 Вони ж сказали: Господеві його треба. 19:35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. 19:36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі. 19:37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили, 19:38 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах! 19:39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм. 19:40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме. 19:41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним, 19:42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми. 19:43 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. 19:44 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх. 19:45 1 ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, 19:46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників. 19:47 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити. 19:48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.

Luke 20

20:1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими, 20:2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю? 20:3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені: 20:4 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей? 20:5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому? 20:6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк. 20:7 І відказали, що не знають, звідкіля. 20:8 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю. 20:9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час. 20:10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні. 20:11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні, 20:12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. 20:13 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. 20:14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє. 20:15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? 20:16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! 20:17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла? 20:18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. 20:19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав. 20:20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій. 20:21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш. 20:22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? 20:23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте? 20:24 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве. 20:25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові 20:26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали. 20:27 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його, 20:28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. 20:29 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний. 20:30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний. 20:31 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали. 20:32 Опісля ж усїх умерла й жінка. 20:33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку. 20:34 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: 20:35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: 20:36 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши. 20:37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова. 20:38 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть. 20:39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси. 20:40 І більш не сьміли питати Його нї про що. 20:41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів? 20:42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, 20:43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх. 20:44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його? 20:45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм: 20:46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах; 20:47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

Luke 21

21:1 Поглянувши ж добачив, як кидали дари свої в скарбону заможні. 21:2 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти. 21:3 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула: 21:4 всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула. 21:5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече: 21:6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на камені, щоб не зруйновано. 21:7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака коли се мав стати ся ? 21:8 Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами. 21:9 Яв же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець. 21:10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство, 21:11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть. 21:12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого. 21:13 І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє. 21:14 Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати: 21:15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші. 21:16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас. 21:17 І будете ненавиджені від усіх задля імя мого. 21:18 Та й волосина з голови вашої не загине. 21:19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші. 21:20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його. 21:21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него. 21:22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане. 21:23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому. 21:24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган. 21:25 І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї. 21:26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся. 21:27 І трдї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою. 21:28 Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше. 21:29 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева: 21:30 Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто. 21:31 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже. 21:32 Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся. 21:33 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть. 21:34 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той. 21:35 Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі. 21:36 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим. 21:37 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною. 21:38 Усї ж люде сходились рало до Него в церкву слухати Його.

Luke 22

22:1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха. 22:2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу. 22:3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти. 22:4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм. 22:5 І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати. 22:6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу. 22:7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня. 22:8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти. 22:9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити? 22:10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде. 22:11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти? 22:12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте. 22:13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху. 22:14 І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним. 22:15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки: 22:16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому. 22:17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі: 22:18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде. 22:19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. 22:20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде. 22:21 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї. 22:22 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його! 22:23 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити. 22:24 Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим. 22:25 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся. 22:26 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга. 22:27 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга. 22:28 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. 22:29 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство, 22:30 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 22:31 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю; 22:32 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. 22:33 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти. 22:34 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене. 22:35 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого. 22:36 Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч. 22:37 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся. 22:38 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі. 22:39 І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його. 22:40 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу. 22:41 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся, 22:42 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде. 22:43 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. 22:44 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю. 22:45 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку, 22:46 і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу. 22:47 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його. 22:48 Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш? 22:49 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем? 22:50 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. 22:51 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його. 22:52 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями? 22:53 Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви. 22:54 Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки. 22:55 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них. 22:56 Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був. 22:57 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його. 22:58 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї. 22:59 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він. 22:60 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень. 22:61 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі. 22:62 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко. 22:63 А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи. 22:64 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе. 22:65 І иншого багато, хуливши, казали на Него. 22:66 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи: 22:67 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри; 22:68 воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите. 22:69 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої. 22:70 І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я. 22:71 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.

Luke 23

23:1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. 23:2 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар. 23:3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. 23:4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. 23:5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї. 23:6 Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, 23:7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями. 23:8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. 23:9 Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому. 23:10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. 23:11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. 23:12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою. 23:13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, 23:14 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; 23:15 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому. 23:16 То, покаравши, підпущу Його. 23:17 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.) 23:18 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву, 23:19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю. 23:20 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса. 23:21 Вони ж кричали: Розпий, розпни Його! 23:22 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. 23:23 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. 23:24 Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх. 23:25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю. 23:26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. 23:27 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. 23:28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших. 23:29 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. 23:30 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас. 23:31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? 23:32 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть. 23:33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці. 23:34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. 23:35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. 23:36 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, 23:37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. 23:38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський. 23:39 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! 23:40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси? 23:41 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив. 23:42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. 23:43 ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю. 23:44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої. 23:45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. 23:46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. 23:47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. 23:48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. 23:49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се. 23:50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний, 23:51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого; 23:52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр. 23:53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав. 23:54 І був день пятниця, а субота сьвітала. 23:55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його. 23:56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.

Luke 24

24:1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними. 24:2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу. 24:3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса. 24:4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. 24:5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? 24:6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, 24:7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути. 24:8 І згадали слова Його, 24:9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших. 24:10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се. 24:11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм. 24:12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось. 24:13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. 24:14 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. 24:15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. 24:16 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його. 24:17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? 24:18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? 24:19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом, 24:20 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його. 24:21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся; 24:22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі 24:23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. 24:24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили. 24:25 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! 24:26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? 24:27 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него. 24:28 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі. 24:29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. 24:30 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм. 24:31 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. 24:32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання? 24:33 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними, 24:34 як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові. 24:35 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба. 24:36 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам. 24:37 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять. 24:38 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших? 24:39 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю. 24:40 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги. 24:41 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут? 24:42 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку). 24:43 І взявши, їв перед ними. 24:44 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. 24:45 Тодї розкрив їм розум розуміти писання, 24:46 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; 24:47 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму. 24:48 Ви ж сьвідки сього. 24:49 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш. 24:50 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх. 24:51 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо. 24:52 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; 24:53 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

John 1

1:1 Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. 1:2 Воно було в починї у Бога. 1:3 Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся. 1:4 У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям. 1:5 І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла. 1:6 Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан. 1:7 Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него. 1:8 Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло. 1:9 Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт. 1:10 На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав. 1:11 У своє прийшов, і свої не прийняли Його. 1:12 Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: 1:13 що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся. 1:14 І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди. 1:15 Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був. 1:16 І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать. 1:17 Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся. 1:18 Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив. 1:19 І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси? 1:20 І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос. 1:21 І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї. 1:22 Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе? 1:23 Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк. 1:24 А послані були з Фарисеїв. 1:25 І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк. 1:26 Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте: 1:27 се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його. 1:28 Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив. 1:29 Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта. 1:30 Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був. 1:31 І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою. 1:32 І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним. 1:33 І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим. 1:34 І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий. 1:35 Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його; 1:36 і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий. 1:37 І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом. 1:38 І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш? 1:39 Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години. 1:40 Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра. 1:41 Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос). 1:42 І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр). 1:43 Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною. 1:44 Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового. 1:45 Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету. 1:46 І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись! 1:47 Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема. 1:48 Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе. 1:49 Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв. 1:50 Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш. 1:51 І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.

John 2

2:1 А третього дня було весїллє в Кані Галилейській; і була мати Ісусова там; 2:2 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє. 2:3 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають. 2:4 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя. 2:5 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть. 2:6 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три. 2:7 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх. 2:8 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли. 2:9 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста, 2:10 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досі. 2:11 Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його. 2:12 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днів. 2:13 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус, 2:14 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівці, і голуби, й міняльників сидячих. 2:15 І, зробивши джгута [скрутля, плетїнку] з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівці й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав; 2:16 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсіля; не робіть дому Отця мого домом торговим. 2:17 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене. 2:18 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш? 2:19 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її. 2:20 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її? 2:21 Він же глаголав про церкву тіла свого. 2:22 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус. 2:23 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив. 2:24 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх: 2:25 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.

John 3

3:1 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський. 3:2 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним. 3:3 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого. 3:4 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись? 3:5 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже. 3:6 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух. 3:7 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш. 3:8 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа. 3:9 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись: 3:10 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш? 3:11 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкувмо; а сьвідкування нашого не приймаєте. 3:12 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте,- як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте? 3:13 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі. 3:14 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, 3:15 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне. 3:16 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне. 3:17 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. 3:18 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. 3:19 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. 3:20 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його. 3:21 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки бо в Бозї роблені. 3:22 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив. 3:23 Хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились. 3:24 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана. 3:25 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє. 3:26 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него. 3:27 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нічого, коли не буде дано йому з неба. 3:28 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним. 3:29 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась. 3:30 Той мусить рости, я ж малїти. 3:31 Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма. 3:32 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає. 3:33 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий. 3:34 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа. 3:35 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому. 3:36 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.

John 4

4:1 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан, 4:2 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;) 4:3 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею. 4:4 Треба ж було Йому проходити через Самарию. 4:5 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму. 4:6 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години. 4:7 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити. 4:8 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті. 4:9 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. 4:10 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої. 4:11 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу? 4:12 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його. 4:13 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; 4:14 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом водії, що тече в житте вічне. 4:15 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати. 4:16 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди. 4:17 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; 4:18 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси. 4:19 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єеи Ти. 4:20 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся. 4:21 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. 4:22 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасенне від Жидів. 4:23 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. 4:24 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись. 4:25 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. 4:26 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі. 4:27 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? 4:28 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: 4:29 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? 4:30 Вийшли ж з города, й прийшли до Него. 4:31 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж. 4:32 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте. 4:33 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти? 4:34 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло. 4:35 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. 4:36 І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. 4:37 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне. 4:38 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли. 4:39 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила. 4:40 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. 4:41 І багато більше увірувало за слово Його. 4:42 А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос. 4:43 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею. 4:44 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має. 4:45 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята. 4:46 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі. 4:47 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти. 4:48 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте. 4:49 Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя. 4:50 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов. 4:51 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий. 4:52 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка. 4:53 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його. 4:54 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

John 5

5:1 Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим. 5:2 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками. 5:3 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води. 5:4 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю. 5:5 Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї. 5:6 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати? 5:7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить. 5:8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи! 5:9 зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня. 5:10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї. 5:11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи. 5:12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи? 5:13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому. 5:14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся. 5:15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його. 5:16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу. 5:17 Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю. 5:18 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу. 5:19 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить. 5:20 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались. 5:21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе. 5:22 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, 5:23 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його. 5:24 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. 5:25 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть. 5:26 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі, 5:27 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий. 5:28 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, 5:29 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду. 5:30 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця. 5:31 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве. 5:32 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує. 5:33 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді. 5:34 Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись. 5:35 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його. 5:36 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав. 5:37 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили; 5:38 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте. 5:39 Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. 5:40 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати. 5:41 Чести від людей не приймаю. 5:42 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі. 5:43 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете. 5:44 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте? 5:45 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте. 5:46 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав. 5:47 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

John 6

6:1 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського, 6:2 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими. 6:3 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми. 6:4 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське. 6:5 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли? 6:6 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи. 6:7 Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось. 6:8 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра: 6:9 Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки? 6:10 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять. 6:11 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли. 6:12 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо. 6:13 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли. 6:14 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт. 6:15 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один. 6:16 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море, 6:17 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус. 6:18 А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось. 6:19 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались. 6:20 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь. 6:21 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували. 6:22 Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили, 6:23 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь; 6:24 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса. 6:25 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда? 6:26 Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились. 6:27 Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. 6:28 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі? 6:29 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він. 6:30 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш? 6:31 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти. 6:32 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий. 6:33 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові. 6:34 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей. 6:35 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи. 6:36 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте. 6:37 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть. 6:38 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене. 6:39 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня. 6:40 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. 6:41 Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес; 6:42 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я? 6:43 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою. 6:44 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня. 6:45 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене. 6:46 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця. 6:47 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. 6:48 Я хлїб життя. 6:49 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали. 6:50 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер. 6:51 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. 6:52 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти? 6:53 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. 6:54 Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. 6:55 Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток. 6:56 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому. 6:57 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною. 6:58 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. 6:59 Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі. 6:60 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати? 6:61 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить? 6:62 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був? 6:63 Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє. 6:64 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його. 6:65 І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого. 6:66 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили. 6:67 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти? 6:68 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього, 6:69 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого. 6:70 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол. 6:71 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.

John 7

7:1 І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити. 7:2 Було ж близько Жидівське сьвято кучок. 7:3 Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш. 7:4 Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові. 7:5 Бо й брати Його не вірували в Него. 7:6 Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова. 7:7 Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі. 7:8 Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась. 7:9 Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї. 7:10 Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай. 7:11 Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він? 7:12 І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ. 7:13 Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами. 7:14 Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав. 7:15 І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись? 7:16 Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене. 7:17 Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи). 7:18 Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому. 7:19 Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити? 7:20 Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе? 7:21 Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь. 7:22 Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка. 7:23 Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу? 7:24 Не судіть по виду, а праведний суд судїть. 7:25 Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його? 7:26 ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос? 7:27 Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він. 7:28 Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте. 7:29 Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав. 7:30 Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його. 7:31 Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив? 7:32 Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його. 7:33 Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене. 7:34 Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти. 7:35 Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян? 7:36 Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти? 7:37 В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє. 7:38 Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть. 7:39 Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся. 7:40 Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк, 7:41 инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити? 7:42 Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде? 7:43 Тодї повстало роздїленнє в народі через Него. 7:44 Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук. 7:45 Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його? 7:46 Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік. 7:47 Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено? 7:48 Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв? 7:49 А сей народ, що не знає закону, проклятий. 7:50 Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них: 7:51 Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить? 7:52 Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає. 7:53 пійшов кожен до дому свого.

John 8

8:1 Ісус же пійшов на гору Оливну. 8:2 Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх. 8:3 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині, 8:4 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. 8:5 В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш? 8:6 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'. 8:7 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. 8:8 І, знов, схилившись до долу, писав по землї. 8:9 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині. 8:10 Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив? 8:11 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши. 8:12 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя. 8:13 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве. 8:14 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду. 8:15 Ви по тілу судите; я не суджу нікого. 8:16 Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець. 8:17 І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве. 8:18 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець. 8:19 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б. 8:20 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його. 8:21 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших 8:21 Куди ж я йду, ви не можете йти. 8:22 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти? 8:23 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього. 8:24 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших. 8:25 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам. 8:26 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї. 8:27 Не розуміли, що про Отця їм глаголе. 8:28 Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. 8:29 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому. 8:30 Як се Він промовляв, многі увірували в Него. 8:31 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, 8:32 і зрозумієте правду, й правда визволить вас. 8:33 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете? 8:34 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха. 8:35 Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку. 8:36 Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете. 8:37 Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас. 8:38 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите. 8:39 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б. 8:40 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив. 8:41 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога. 8:42 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав. 8:43 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. 8:44 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. 8:45 А що я правду глаголю, не віруєте менї. 8:46 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї? 8:47 Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога. 8:48 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш? 8:49 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене. 8:50 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить. 8:51 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. 8:52 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. 8:53 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ? 8:54 Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш. 8:55 не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню. 8:56 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв. 8:57 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси? 8:58 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був. 8:59 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.

John 9

9:1 І, йдучи мимо, побачив чоловіка, сліпого зроду. 9:2 І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся. 9:3 Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому. 9:4 Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити. 9:5 Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові. 9:6 Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому, 9:7 і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий. 9:8 Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив ? 9:9 Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я. 9:10 Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі? 9:11 Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я. 9:12 Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю. 9:13 Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого. 9:14 Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі. 9:15 Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу. 9:16 Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Яв може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними. 9:17 Кажуть елїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк. 9:18 Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого. 9:19 І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить? 9:20 Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся; 9:21 як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить. 9:22 Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи. 9:23 Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте. 9:24 Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний. 9:25 Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу. 9:26 Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої? 9:27 Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути? 9:28 Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики. 9:29 Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він. 9:30 Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої. 9:31 Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухав; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухав. 9:32 Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому. 9:33 Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нічого. 9:34 Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть. 9:35 Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого? 9:36 Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него? 9:37 Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він. 9:38 Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому. 9:39 І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились. 9:40 І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ? 9:41 Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.

John 10

10:1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. 10:2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. 10:3 Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. 10:4 яв вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. 10:5 За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих. 10:6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм. 10:7 Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям. 10:8 Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї. 10:9 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу. 10:10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали. 10:11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. 10:12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї. 10:13 Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. 10:14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. 10:15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. 10:16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. 10:17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. 10:18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого. 10:19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї. 10:20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте? 10:21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати? 10:22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була. 10:23 І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику. 10:24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно. 10:25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене. 10:26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. 10:27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною. 10:28 І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх. 10:29 Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого. 10:30 Я і Отець одно. 10:31 Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його. 10:32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене? 10:33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом. 10:34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги? 10:35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, 10:36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий? 10:37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені. 10:38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому. 10:39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх, 10:40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там. 10:41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була. 10:42 І увірували там многі в Него.

John 11

11:1 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. 11:2 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. 11:3 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. 11:4 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. 11:5 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. 11:6 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні. 11:7 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. 11:8 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! 11:9 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. 11:10 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. 11:11 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. 11:12 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав. 11:13 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. 11:14 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. 11:15 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него. 11:16 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним. 11:17 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі. 11:18 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять. 11:19 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх. 11:20 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї. 11:21 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би. 11:22 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог. 11:23 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій. 11:24 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня. 11:25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. 11:26 всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? 11:27 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт. 11:28 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе. 11:29 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него. 11:30 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта. 11:31 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там. 11:32 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій. 11:33 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, 11:34 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. 11:35 І заплакав Ісус, 11:36 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! 11:37 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ? 11:38 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. 11:39 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. 11:40 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? 11:41 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. 11:42 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. 11:43 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! 11:44 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. 11:45 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. 11:46 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. 11:47 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. 11:48 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. 11:49 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, 11:50 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. 11:51 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, 11:52 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. 11:53 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його. 11:54 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми. 11:55 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе. 11:56 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято? 11:57 Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.

John 12

12:1 Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. 12:2 Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. 12:3 Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. 12:4 Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. 12:5 Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? 12:6 Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. 12:7 Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. 12:8 Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. 12:9 Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. 12:10 Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; 12:11 бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. 12:12 Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, 12:13 побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! 12:14 Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: 12:15 Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. 12:16 Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. 12:17 Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. 12:18 Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. 12:19 Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов! 12:20 Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято. 12:21 Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти. 12:22 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові. 12:23 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий. 12:24 Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить. 12:25 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. 12:26 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець. 12:27 Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю. 12:28 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю. 12:29 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив. 12:30 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас. 12:31 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть. 12:32 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. 12:33 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти. 12:34 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ? 12:35 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. 12:36 Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них. 12:37 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, 12:38 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? 12:39 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: 12:40 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. 12:41 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. 12:42 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. 12:43 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу. 12:44 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене. не в мене вірує, а в Пославшого мене. 12:45 І хто видить мене, видить Пославшого мене. 12:46 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував. 12:47 І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт. 12:48 Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. 12:49 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. 12:50 І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.

John 13

13:1 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. 13:2 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, 13:3 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, 13:4 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. 13:5 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. 13:6 Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? 13:7 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. 13:8 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. 13:9 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. 13:10 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. 13:11 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті. 13:12 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? 13:13 Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я. 13:14 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. 13:15 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. 13:16 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. 13:17 Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се. 13:18 Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. 13:19 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я, 13:20 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене. 13:21 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. 13:22 Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить. 13:23 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. 13:24 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. 13:25 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? 13:26 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. 13:27 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. 13:28 Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. 13:29 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. 13:30 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч. 13:31 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. 13:32 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. 13:33 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. 13:34 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. 13:35 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного. 13:36 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною. 13:37 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. 13:38 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.

John 14

14:1 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте. 14:2 В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам. 14:3 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були. 14:4 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте. 14:5 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати? 14:6 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною. 14:7 Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його. 14:8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас. 14:9 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 14:10 Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла. 14:11 Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї. 14:12 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. 14:13 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині. 14:14 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. 14:15 Коли любите мене, хороніть заповідї мої. 14:16 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, 14:17 Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде. 14:18 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас. 14:19 Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете. 14:20 Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас. 14:21 Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому. 14:22 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові? 14:23 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. 14:24 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця. 14:25 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи. 14:26 Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам. 14:27 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся. 14:28 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене. 14:29 І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували. 14:30 Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого. 14:31 Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля.

John 15

15:1 Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар. 15:2 Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила. 15:3 Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам. 15:4 Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати. 15:5 Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого. 15:6 Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять. 15:7 Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся. 15:8 У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками. 15:9 Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй. 15:10 Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його. 15:11 Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились. 15:12 Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас. 15:13 Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх. 15:14 Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам. 15:15 Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам. 15:16 Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам. 15:17 Се заповідую вам, щоб любили один одного. 15:18 Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів. 15:19 Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт. 15:20 Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть. 15:21 Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене. 15:22 Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій. 15:23 Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить. 15:24 Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого. 15:25 Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо. 15:26 Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене. 15:27 І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.

John 16

16:1 Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились. 16:2 Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу 16:3 І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене. 16:4 Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був. 16:5 Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш? 16:6 Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце. 16:7 Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас. 16:8 А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: 16:9 за гріх бо не вірують у мене; 16:10 за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; 16:11 за суд, бо князь сьвіта сього осуджений. 16:12 Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині. 16:13 Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам. 16:14 Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. 16:15 Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам. 16:16 Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця. 16:17 Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця? 16:18 Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже. 16:19 Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене? 16:20 Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся. 16:21 Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт. 16:22 І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас. 16:23 І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам. 16:24 Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна. 16:25 Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам. 16:26 Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас. 16:27 Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов. 16:28 Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця. 16:29 Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш. 16:30 Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси. 16:31 Відказав їм Ісус: Тепер віруєте? 16:32 Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. 16:33 Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.

John 17

17:1 Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. 17:2 Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічне життє. 17:3 Се ж життє вічне в тому щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа. 17:4 Я прославив Тебе на землі: дїло кінчав я, що дав єси менї робити. 17:5 А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, І перш нїж сьвіту бути. 17:6 Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з еьвіта. Твої буди вони, а Ти менї їх дав, і слово Твоє хоронили вони. 17:7 Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе. 17:8 Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав. 17:9 Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої. 17:10 І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них. 17:11 І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми. 17:12 Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось. 17:13 Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі. 17:14 Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта. 17:15 Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла. 17:16 Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта. 17:17 Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда. 17:18 Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт. 17:19 І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою. 17:20 Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене, 17:21 щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. 17:22 І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ми одно. 17:23 Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси. 17:24 Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта. 17:25 Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав. 17:26 І я обявпв їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.

John 18

18:1 Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його. 18:2 Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його. 18:3 Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю. 18:4 Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте? 18:5 Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. 18:6 Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю. 18:7 Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. 18:8 Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти. 18:9 Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не вгубив я з них нїкого. 18:10 Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх. 18:11 Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її? 18:12 Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його, 18:13 і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року. 18:14 Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей. 18:15 Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. 18:16 Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра. 18:17 Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї. 18:18 Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся. 18:19 Тодї.архиєреи спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його. 18:20 Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого. 18:21 Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав 18:22 Як же Він де промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві? 18:23 Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш? 18:24 Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея. 18:25 Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї. 18:26 Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ? 18:27 Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв. 18:28 Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху. 18:29 Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього? 18:30 Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі. 18:31 Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого. 18:32 Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти. 18:33 Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський? 18:34 Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене? 18:35 Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси? 18:36 Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. 18:37 Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу. 18:38 Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому. 18:39 Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського. 18:40 Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.

John 19

19:1 Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його. 19:2 А воїни сплівши вінець їз тернини, наділи на голову Йому, і в одежу червону одягли Його, 19:3 і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице. 19:4 Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу. 19:5 Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік! 19:6 Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини. 19:7 Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо 19:7 себе Сином Божим зробив. 19:8 Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся, 19:9 і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому. 19:10 Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розняти Тебе, і власть маю відпустити Тебе? 19:11 Відказав Ісус: Не мав би єси влаети нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має. 19:12 3 того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єеи друг Кесареві. Всякий, хто дарем себе робить, противить ся Кесареві. 19:13 Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейски: Гавата. 19:14 Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш! 19:15 Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря. 19:16 Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели. 19:17 І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота. 19:18 Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса. 19:19 Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський. 19:20 Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи. 19:21 Казали тодї Пилатові архиєрсї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський. 19:22 Відказав Пилат: Що написав, написав. 19:23 Тодї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон [намітку]; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий. 19:24 Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили. 19:25 Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина. 19:26 Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій. 19:27 Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе. 19:28 Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую. 19:29 Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст. 19:30 Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа. 19:31 Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали. 19:32 Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним. 19:33 До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг; 19:34 а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода. 19:35 І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували. 19:36 Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена. 19:37 І знов инше пиеаннв рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи. 19:38 Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове. 19:39 Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алое фунтів із сотню. 19:40 Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати. 19:41 Був же на місцї, де рознято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому ніколи нікого не положено. 19:42 Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.

John 20

20:1 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу. 20:2 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його. 20:3 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу. 20:4 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу. 20:5 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов. 20:6 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно, 20:7 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї. 20:8 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував. 20:9 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути. 20:10 Пійптли ж тодї ученики знов до себе. 20:11 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб, 20:12 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове. 20:13 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його. 20:14 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус. 20:15 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму. 20:16 Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю. 20:17 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого. 20:18 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй. 20:19 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам. 20:20 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа. 20:21 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас. 20:22 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого. 20:23 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся. 20:24 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус. 20:25 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри. 20:26 А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам. 20:27 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний. 20:28 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій. 20:29 Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували. 20:30 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй. 20:31 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

John 21

21:1 Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так. 21:2 Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє. 21:3 Каже їм Симон Петр: Пійду рибиловити. Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою. Вийшли та й улїзли зараз у човен; та не піймали тієї ночі нїчого. 21:4 Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики що се був Ісус. 21:5 Рече тоді їм Ісус: Дїти; чи маєте що їсти? Відказали Йому: Нї. 21:6 Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби. 21:7 Каже тоді ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море. 21:8 Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землі, а локот на двісті), тягнучи невода з рибою. 21:9 Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хліб. 21:10 Рече їм Ісус: Принесіть риби, що вловили тепер. 21:11 Уліз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід. 21:12 рече їм Ісус: Ідіть обідайте. Ніхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси? знаючи, що се Господь. 21:13 Приходить тоді Ісус і бере хліб, та й дає їм, і риби так само. 21:14 Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих. 21:15 Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої. 21:16 Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої. 21:17 Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої. 21:18 Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв; як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш. 21:19 Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога. І, сказавши се, рече йому: Йди слідом за мною. 21:20 І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слідом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе? 21:21 Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що? 21:22 Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? ти йди за мною. 21:23 І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? 21:24 Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуванне його. 21:25 Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь.

Acts 1

1:1 Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав, 1:2 аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав; 1:3 перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже; 1:4 і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чуди від мене. 1:5 Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях. 1:6 Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське? 1:7 Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї. 1:8 А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї. 1:9 І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. 1:10 І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, 1:11 котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо. 1:12 Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи. 1:13 І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. 1:14 Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його. 1:15 І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти): 1:16 Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса. 1:17 Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього. 1:18 Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його. 1:19 І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови. 1:20 Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший. 1:21 Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус, 1:22 почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його. 1:23 І поставили двох: Иосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія. 1:24 І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всіх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси, 1:25 приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце. 1:26 І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.

Acts 2

2:1 А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі. 2:2 І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи. 2:3 1 явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них. 2:4 І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 2:5 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. 2:6 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. 2:7 Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї? 2:8 Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились, 2:9 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, 2:10 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, 2:11 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже? 2:12 Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути? 2:13 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались. 2:14 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. 2:15 Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. 2:16 А єсть се, що промовив пророк Йоіл: 2:17 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся; 2:18 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть. 2:19 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву. 2:20 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний. 2:21 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся. 2:22 Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, 2:23 Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. 2:24 Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї. 2:25 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся. 2:26 Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії. 2:27 Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння, 2:28 Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм. 2:29 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. 2:30 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його, 2:31 предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння. 2:32 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки. 2:33 Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте. 2:34 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, 2:35 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх. 2:36 Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли. 2:37 Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати? 2:38 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа. 2:39 Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. 2:40 І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла. 2:41 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. 2:42 Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах. 2:43 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів. 2:44 І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне; 2:45 і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба. 2:46 І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця, 2:47 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.

Acts 3

3:1 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї. 3:2 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву. 3:3 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині. 3:4 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас. 3:5 Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти. 3:6 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи. 3:7 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились, 3:8 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога. 3:9 І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога. 3:10 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому. 3:11 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись. 3:12 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він? 3:13 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його. 3:14 Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця, 3:15 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки. 3:16 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами. 3:17 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші. 3:18 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так. 3:19 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього, 3:20 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа, 3:21 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. 3:22 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам. 3:23 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу. 3:24 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї. 3:25 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї. 3:26 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.

Acts 4

4:1 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї, 4:2 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих. 4:3 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір. 4:4 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять. 4:5 І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі, 4:6 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської, 4:7 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се? 4:8 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві! 4:9 коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся, 4:10 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий. 4:11 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла; 4:12 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам. 4:13 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом, 4:14 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти. 4:15 Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою, 4:16 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи. 4:17 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей. 4:18 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове. 4:19 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть. 4:20 Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити. 4:21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся. 4:22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення. 4:23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші. 4:24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них; 4:25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі? 4:26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його. 4:27 Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими, 4:28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись. 4:29 І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє, 4:30 і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса. 4:31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою. 4:32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне. 4:33 І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. 4:34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, 4:35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було. 4:36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин, 4:37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.

Acts 5

5:1 Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток, 5:2 та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів. 5:3 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю? 5:4 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога. 5:5 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се. 5:6 Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали. 5:7 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся. 5:8 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки. 5:9 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть. 5:10 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її. 5:11 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се. 5:12 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім. 5:13 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ. 5:14 І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.) 5:15 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них. 5:16 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись. 5:17 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю, 5:18 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю. 5:19 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече: 5:20 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього. 5:21 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх. 5:22 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли, 5:23 говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли. 5:24 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було. 5:25 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ. 5:26 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх. 5:27 І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей, 5:28 кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того. 5:29 Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям. 5:30 Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві. 5:31 Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів. 5:32 І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому. 5:33 Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх. 5:34 Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів, 5:35 і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити. 5:36 Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо. 5:37 Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. 5:38 А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо ; 5:39 коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам. 5:40 Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх. 5:41 Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. 5:42 І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.

Acts 6

6:1 У тї ж дні, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх. 6:2 Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не лвчнть нам, покинувши слово Боже, служити при столах. 6:3 Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб. 6:4 Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем. 6:5 І вподобалось слово всїй громаді; і вибрали СтеФана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї, 6:6 котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них. 6:7 І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі. 6:8 Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом. 6:9 Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном. 6:10 І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав. 6:11 Тодї підгустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога. 6:12 І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду, 6:13 і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону 6:14 чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам. 6:15 І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його якби лице ангела.

Acts 7

7:1 Каже тодї архиєрей: Чи справді се так? 7:2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані, 7:3 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу. 7:4 Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете. 7:5 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини. 7:6 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років. 7:7 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому. 7:8 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів. 7:9 А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог, 7:10 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю. 7:11 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші. 7:12 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш. 7:13 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів. 7:14 Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ. 7:15 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші, 7:16 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого. 7:17 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ 7:17 намножувавсь у Єгиптї, 7:18 аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа. 7:19 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими. 7:20 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його. 7:21 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина. 7:22 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах. 7:23 Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. 7:24 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина. 7:25 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасенне; вони ж не зрозуміли. 7:26 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного? 7:27 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами? 7:28 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина? 7:29 Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів. 7:30 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Сипаєм ангел Господень у поломї огняного куща. 7:31 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннвм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него: 7:32 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись. 7:33 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята. 7:34 Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннв його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет. 7:35 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі). 7:36 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років. 7:37 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте. 7:38 Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Сипаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам. 7:39 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет, 7:40 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним. 7:41 І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх. 7:42 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв? 7:43 Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона. 7:44 Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив. 7:45 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових. 7:46 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового. 7:47 Соломон же збудував йому храм. 7:48 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк: 7:49 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого? 7:50 Хиба не моя рука зробила се все? 7:51 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви. 7:52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались. 7:53 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його. 7:54 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него. 7:55 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога, 7:56 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога. 7:57 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него, 7:58 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом, 7:59 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій. 7:60 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.

Acts 8

8:1 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів. 8:2 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему 8:3 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю, 8:4 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. 8:5 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. 8:6 І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. 8:7 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. 8:8 І стались радощі великі в городі тому. 8:9 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. 8:10 На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа. 8:11 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх. 8:12 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. 8:13 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся. 8:14 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана, 8:15 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого. 8:16 (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.) 8:17 Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа. 8:18 Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, 8:19 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. 8:20 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. 8:21 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. 8:22 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. 8:23 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. 8:24 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. 8:25 Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували. 8:26 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде 8 Єрусалиму в Газу; вона пуста. 8:27 І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим; 8:28 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю. 8:29 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього. 8:30 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш? 8:31 Вія же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним. 8:32 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх. 8:33 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життв Його. 8:34 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого? 8:35 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. 8:36 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? 8:37 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. 8:38 І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його. 8:39 Як же вийшли з води. Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись. 8:40 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.

Acts 9

9:1 Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, ї приступив до архиєрея, 9:2 і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим 9:3 Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба, 9:4 і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш? 9:5 Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись). 9:6 І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити. 9:7 Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши. 9:8 Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й приведи в Дамаск. 9:9 І був він три днї невидющим, і не їв і не пив. 9:10 Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи. 9:11 Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся, 9:12 І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів. 9:13 Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі; 9:14 і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє. 9:15 Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих: 9:16 я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти. 9:17 ІІійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим. 9:18 І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся. 9:19 І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька. 9:20 І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий. 9:21 Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв? 9:22 А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос. 9:23 Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його. 9:24 Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити. 9:25 Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші. 9:26 Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик. 9:27 Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове. 9:28 І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі. 9:29 І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його. 9:30 Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс. 9:31 Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались. 9:32 Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї. 9:33 Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим. 9:34 І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав. 9:35 І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа. 9:36 Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила. 9:37 Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї. 9:38 Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них. 9:39 Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна. 9:40 Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла. 9:41 Подавши їй руку, підвів її, покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу. 9:42 І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа. 9:43 Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря).

Acts 10

10:1 Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською, 10:2 побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу. 10:3 Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию! 10:4 Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом. 10:5 Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром. 10:6 Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити. 10:7 Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його, 10:8 і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию. 10:9 Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години. 10:10 Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє, 10:11 і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю, 10:12 в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні. 10:13 І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж. 10:14 Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого. 10:15 А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань. 10:16 Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо. 10:17 Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт, 10:18 і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр? 10:19 Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе. 10:20 Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх. 10:21 Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли? 10:22 Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе. 10:23 Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним. 10:24 А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв. 10:25 Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся. 10:26 Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік. 10:27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились. 10:28 І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав. 10:29 Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене? 10:30 І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї. 10:31 і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом. 10:32 Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі. 10:33 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога. 10:34 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог, 10:35 а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому. 10:36 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх); 10:37 ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан, 10:38 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним. 10:39 І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві. 10:40 Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним 10:41 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих. 10:42 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим. 10:43 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його. 10:44 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його. 10:45 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся. 10:46 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр: 10:47 Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми? 10:48 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів.

Acts 11

11:1 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже. 11:2 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання, 11:3 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними. 11:4 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи: 11:5 Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене. 11:6 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних. 11:7 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж. 11:8 Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої. 11:9 Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань, 11:10 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо. 11:11 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене. 11:12 Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка; 11:13 і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром. 11:14 Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій. 11:15 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї. 11:16 Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим. 11:17 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові? 11:18 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє! 11:19 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам. 11:20 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса. 11:21 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа. 11:22 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї; 11:23 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї. 11:24 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа. 11:25 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла, 11:26 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами. 11:27 Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию. 11:28 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря. 11:29 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї. 11:30 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.

Acts 12

12:1 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви. 12:2 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем, 12:3 а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.) 12:4 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ. 12:5 Стережено ж Петра в темниці; церква ж без перестану молилась Богу за него. 12:6 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці. 12:7 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його. 12:8 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною. 12:9 І, вийшовши, вийшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить. 12:10 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него. 12:11 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського. 12:12 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились. 12:13 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода; 12:14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима. 12:15 Вони ж сказали до неї: Збожеволіла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його. 12:16 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увиділи його, та й здивувались. 12:17 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце. 12:18 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром. 12:19 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кесарию, жив (там). 12:20 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської. 12:21 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них: 12:22 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка! 12:23 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу ; і з'їли його черви, і вмер. 12:24 Слово ж Боже росло і множилось. 12:25 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.

Acts 13

13:1 Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло. 13:2 Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх. 13:3 Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх. 13:4 Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр. 13:5 І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських , мали ж і Йоана за слугу. 13:6 Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса, 13:7 котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже. 13:8 Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри. 13:9 Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него, 13:10 сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні? 13:11 Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку. 13:12 Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою. 13:13 Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим. 13:14 Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посідали. 13:15 Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте. 13:16 Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте: 13:17 Бог народу Ізраїлського вибрав отців наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї. 13:18 І до сорока літ годував їх у пустині. 13:19 А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх. 13:20 А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка. 13:21 А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт. 13:22 А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою. 13:23 Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса, 13:24 перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому. 13:25 Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати. 13:26 Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано. 13:27 Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його, 13:28 і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його. 13:29 Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі; 13:30 Бог же воскресив Його з мертвих, 13:31 Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми. 13:32 А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям, 13:33 що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе. 13:34 А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт. 13:35 Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння. 13:36 Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїнне; 13:37 Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння. 13:38 Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся; 13:39 і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся. 13:40 Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків: 13:41 Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам. 13:42 Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї. 13:43 Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій. 13:44 А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже. 13:45 Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили. 13:46 Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган. 13:47 Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї. 13:48 Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя. 13:49 Розносило ся ж слово Боже по всій тій сторонї. 13:50 Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненне на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх. 13:51 Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию. 13:52 Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.

Acts 14

14:1 Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян. 14:2 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів. 14:3 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх. 14:4 Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами. 14:5 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх, 14:6 вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю, 14:7 і там благовіствували. 14:8 А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив. 14:9 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати, 14:10 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив. 14:11 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас. 14:12 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова. 14:13 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом. 14:14 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ, 14:15 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них. 14:16 Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх. 14:17 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші. 14:18 се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту. 14:19 Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер. 14:20 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию. 14:21 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию, 14:22 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже. 14:23 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували. 14:24 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию. 14:25 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию, 14:26 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили. 14:27 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри. 14:28 Пробували ж там час немалий з учениками.

Acts 15

15:1 І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся. 15:2 Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання. 15:3 Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам. 15:4 Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив. 15:5 Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв. 15:6 І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ. 15:7 Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували. 15:8 І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам, 15:9 і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх. 15:10 Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити. 15:11 Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони. 15:12 Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами. 15:13 Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене. 15:14 Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє. 15:15 З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано: 15:16 Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його, 15:17 щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все. 15:18 Звісні од віку Богові всі діла Його. 15:19 То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога; 15:20 а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови. 15:21 Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи. 15:22 Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами, 15:23 написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся. 15:24 Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували; 15:25 то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом, 15:26 людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа. 15:27 Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом. 15:28 Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного: 15:29 щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові. 15:30 Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє. 15:31 Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення. 15:32 Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували. 15:33 Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів. 15:34 Зводив же Сила зостатись там. 15:35 Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими. 15:36 По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся. 15:37 Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком. 15:38 Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло. 15:39 Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр, 15:40 Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів, 15:41 і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.

Acts 16

16:1 Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека, 16:2 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї. 16:3 Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек. 16:4 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі. 16:5 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня. 16:6 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї. 16:7 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух. 16:8 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду. 16:9 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам. 16:10 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм. 16:11 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию,. другого ж дня в Неаполь, 16:12 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв. 16:13 А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились. 16:14 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла. 16:15 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас. 16:16 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи. 16:17 Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення. 16:18 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години. 16:19 Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв. 16:20 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами, 16:21 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами. 16:22 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх. 16:23 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх 16:24 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду. 16:25 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. 16:26 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх. 16:27 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники. 16:28 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут. 16:29 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди, 16:30 а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись? 16:31 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. 16:32 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. 16:33 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. 16:34 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога. 16:35 Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих. 16:36 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас; 16:37 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас. 16:38 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне. 16:39 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города. 16:40 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.

Acts 17

17:1 Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська. 17:2 По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання, 17:3 виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам. 17:4 І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало. 17:5 Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ. 17:6 Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили; 17:7 Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус. 17:8 Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се. 17:9 І взявши поруку у Ясона і в иншнх, відпустили їх. 17:10 Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу. 17:11 Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є. 17:12 Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало. 17:13 Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ. 17:14 Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов ніби над море, а Сила та Тимотей зостались. 17:15 Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сиди та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли. 17:16 Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству. 17:17 Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся. 17:18 Деякі ж з Фидософів Епикуреїв та Стоїків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє. 17:19 І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш? 17:20 Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути. 17:21 Усї бо Атиняне і захожі чужоземці ні про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове. 17:22 Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні. 17:23 Бо, ходячи та дивлячись на божниці ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам. 17:24 Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї. Господь, не в рукотворних храмах домує, 17:25 нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; 17:26 і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жила на всему лиці землї, відграничивши наперед призначені часи і гряницї домування їх, 17:27 щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас. 17:28 Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми. 17:29 Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. 17:30 От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повеліває всїм людям усюди каятись; 17:31 бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих. 17:32 Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се. 17:33 І так Павел пійшов з посеред них. 17:34 Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними.

Acts 18

18:1 Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт, 18:2 І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них. 18:3 А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу. 18:4 І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян. 18:5 Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса. 18:6 Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду. 18:7 І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи. 18:8 Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились. 18:9 Рече ж Господь у нічному видінню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи: 18:10 бо я з тобою, і ніхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподіяти; бо в мене багато людей у сьому городі. 18:11 І пробував там рік і шість місяців, навчаючи між ними слова Божого. 18:12 Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушне Жиди на Павла, та й повели його перед суд, 18:13 говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога. 18:14 Як же хотів Павел одкрити уста. каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе діло, вислухав би я вас (до слова). 18:15 Коли ж (тут) питанне про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути. 18:16 Та й повиганяв їх із судища. 18:17 Тодї всі Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже. 18:18 Павел же, пробувши там ще доволі днів, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю. 18:19 Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами. 18:20 Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив, 18:21 а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу. 18:22 А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию. 18:23 І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників. 18:24 Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес. 18:25 Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове. 18:26 І почав одважно говорити в школі. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень. 18:27 Як же захотїв він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю; 18:28 сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос.

Acts 19

19:1 Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників, 19:2 рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж жазали йому: Ба й не чували, чи е Дух сьвятий. 19:3 І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє. 19:4 Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса. 19:5 Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса. 19:6 І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували. 19:7 Було ж усїх до дванайцяти чоловік. 19:8 Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже. 19:9 Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана. 19:10 Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне. 19:11 І не малі чудеса робив Бог руками Павловими, 19:12 так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них. 19:13 Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує. 19:14 Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили. 19:15 Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі? 19:16 І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому. 19:17 Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса. 19:18 І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої. 19:19 Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків. 19:20 Так потужно росло слово Господнє і укріплялось. 19:21 Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити. 19:22 Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув 19:22 ся) час ув Азиї. 19:23 Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь. 19:24 Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток. 19:25 Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш; 19:26 та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних. 19:27 І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся. 19:28 Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська! 19:29 І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових. 19:30 Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики. 19:31 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру. 19:32 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились. 19:33 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом. 19:34 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська! 19:35 Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета! 19:36 А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити. 19:37 Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили. 19:38 Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного. 19:39 А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся. 19:40 Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище. 19:41 І, се промовивши, розпустив громаду.

Acts 20

20:1 А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї. 20:2 Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію. 20:3 Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию. 20:4 Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим. 20:5 Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї. 20:6 Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день. 20:7 Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи. 20:8 Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся. 20:9 Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павед промовляв много, похилрзпшсь зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого. 20:10 Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому. 20:11 Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов. 20:12 Привели ж хлопця живого і втішились немало. 20:13 Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, тав бо звелів, хотівши сам ійти пішки. 20:14 Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену. 20:15 А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет. 20:16 Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі. 20:17 З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних. 20:18 Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу, 20:19 служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання, 20:20 і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, 20:21 сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаянне перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. 20:22 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені. 20:23 Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. 20:24 Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої. 20:25 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже. 20:26 Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх. 20:27 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. 20:28 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. 20:29 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. 20:30 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. 20:31 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного. 20:32 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими. 20:33 Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я. 20:34 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої. 20:35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати. 20:36 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними. 20:37 Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його, 20:38 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.

Acts 21

21:1 Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару. 21:2 І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми. 21:3 Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар. 21:4 І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим. 21:5 А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились; 21:6 і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому. 21:7 Ми ж, скінчивши плаванне від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день. 21:8 Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него. 21:9 Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували. 21:10 Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав. 21:11 І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам. 21:12 Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим. 21:13 Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса. 21:14 Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня. 21:15 По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим. 21:16 Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись. 21:17 Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати. 21:18 Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші. 21:19 І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його. 21:20 Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону. 21:21 Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв. 21:22 Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси. 21:23 Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю. 21:24 Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його. 21:25 Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду. 21:26 Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос. 21:27 Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него, 21:28 гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се. 21:29 (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.) 21:30 І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері. 21:31 Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся. 21:32 Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла. 21:33 Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив. 21:34 І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок. 21:35 Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу. 21:36 Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його! 21:37 А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки? 21:38 Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького? 21:39 Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу. 21:40 Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:

Acts 22

22:1 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами. 22:2 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились. 22:3 І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер. 22:4 Я сей путь гонив до смерте, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок; 22:5 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх. 22:6 Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба. 22:7 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш? 22:8 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш. 22:9 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені. 22:10 Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити. 22:11 Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск. 22:12 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів, 22:13 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його. 22:14 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його. 22:15 Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси. 22:16 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє. 22:17 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню, 22:18 і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене. 22:19 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе. 22:20 І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його. 22:21 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе. 22:22 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому. 22:23 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух, 22:24 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него. 22:25 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити? 22:26 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин. 22:27 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так. 22:28 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому). 22:29 Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував. 22:30 Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.

Acts 23

23:1 Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня. 23:2 Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице. 23:3 Тоді рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити? 23:4 Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш? 23:5 Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого. 23:6 Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять. 23:7 Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і розділилась громада. 23:8 Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, ні ангела, ні духа, а Фарисеї визнають обох. 23:9 Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом. 23:10 І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок. 23:11 Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати. 23:12 Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що ні їсти муть, ні пити муть, доки не вбють Павла. 23:13 Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили. 23:14 Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла. 23:15 Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його. 23:16 Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові. 23:17 Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому. 23:18 Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі. 23:19 Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити мені? 23:20 Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотіли лучче розпитатись про него. 23:21 Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки. 23:22 Тисячник же відпустив хлопця, звелівши нікому не казати, що се виявив єси передо мною. 23:23 І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи; 23:24 і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цілого до старости Феликса. 23:25 Написав же й лист такого змісту: 23:26 Клавдий Лизия вельможному старості Феликсові: радуй ся. 23:27 Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв 23:27 довідавшись, що він Римлянин. 23:28 Хотівши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх, 23:29 і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому. 23:30 Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров. 23:31 Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду. 23:32 А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок. 23:33 Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старості, поставили перед ним і Павла. 23:34 Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї, 23:35 слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.

Acts 24

24:1 По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла. 24:2 Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм, 24:3 завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою. 24:4 Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротці, твоєю ласкою. 24:5 Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі, 24:6 що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити. 24:7 Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук, 24:8 звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його. 24:9 Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть. 24:10 Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю. 24:11 Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим. 24:12 Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі; 24:13 анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене. 24:14 Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане, 24:15 маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних. 24:16 На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми. 24:17 По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси. 24:18 У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї, 24:19 котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене. 24:20 Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою, 24:21 окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас. 24:22 Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу. 24:23 І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати Або приходити до него. 24:24 По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа. 24:25 Як же говорив він про правду і здержанне, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе. 24:26 До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним. 24:27 Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.

Acts 25

25:1 Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї. 25:2 І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його, 25:3 просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, змовившись, щоб його вбити на дорозї. 25:4 Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди). 25:5 Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його. 25:6 І, пробувши у них більш десяти днів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла. 25:7 Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести. 25:8 А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив. 25:9 Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому? 25:10 Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш. 25:11 Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря. 25:12 Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш. 25:13 Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста. 25:14 А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса; 25:15 про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него. 25:16 Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини. 25:17 Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка. 25:18 Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав, 25:19 були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий. 25:20 Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се. 25:21 Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря. 25:22 Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його. 25:23 Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла. 25:24 І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш. 25:25 Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його. 25:26 Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати. 25:27 Нерозсудливо бо мені здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.

Acts 26

26:1 Агрнппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку: 26:2 Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою, 26:3 а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо. 26:4 Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди, 26:5 знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри. 26:6 А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді, 26:7 котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди. 26:8 Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих? 26:9 Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити. 26:10 Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос. 26:11 І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах. 26:12 І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв, 26:13 ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною. 26:14 Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти). 26:15 Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш. 26:16 Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі, 26:17 вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю, 26:18 відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене. 26:19 Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню, 26:20 а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння. 26:21 За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити. 26:22 Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей: 26:23 що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам. 26:24 Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять. 26:25 Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю. 26:26 Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось. 26:27 Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш. 26:28 Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином. 26:29 Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів. 26:30 І, як промовив се, устав цар і игемон і Вереникия і ті, що сиділи з ними, 26:31 і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нічого смерти достойного не робить чоловік сей. 26:32 Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.

Acts 27

27:1 Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти. 27:2 І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами. 27:3 А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування. 27:4 А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні. 27:5 І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські. 27:6 А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него. 27:7 Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона, 27:8 і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей. 27:9 Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел, 27:10 кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє. 27:11 Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел. 27:12 Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм. 27:13 Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита. 27:14 Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон. 27:15 Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми 27:15 і носило нас. 27:16 На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна, 27:17 котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило. 27:18 А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар. 27:19 А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали. 27:20 Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам. 27:21 Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди. 27:22 А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля. 27:23 Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу, 27:24 глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою. 27:25 Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені. 27:26 Мусимо бо до острова якогось пристати. 27:27 Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля; 27:28 і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять. 27:29 І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня. 27:30 Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу, 27:31 сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся. 27:32 Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти. 27:33 Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши. 27:34 Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови. 27:35 Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти. 27:36 Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу. 27:37 Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ. 27:38 А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море. 27:39 Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем. 27:40 І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега. 27:41 Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь. 27:42 Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік. 27:43 Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю, 27:44 а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю.

Acts 28

28:1 Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит. 28:2 Чужоземці ж показали нам не мале милосерде: розложнвши бо багатте, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду. 28:3 Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него. 28:4 Побачивши чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити. 28:5 Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха. 28:6 Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог. 28:7 Навкруги ж сього місця були землі першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три дні поприятельски гостив. 28:8 І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його. 28:9 Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись. 28:10 Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було). 28:11 По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові, 28:12 і припливши в Сиракузу, пробули (там) три дні. 28:13 А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли, 28:14 де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим. 28:15 Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости. 28:16 Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його. 28:17 Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам. 28:18 Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо ніякої вини смерти не було в мені. 28:19 Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій. 28:20 Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене. 28:21 Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе. 28:22 Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй. 28:23 Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера. 28:24 І деякі увірували в слова його, а инші не увірували. 28:25 І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших, 28:26 глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: 28:27 бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх. 28:28 Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасенне Боже вони чути муть. 28:29 І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою. 28:30 Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него, 28:31 проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.

Romans 1

1:1 Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже, 1:2 (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,) 1:3 про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тілу, 1:4 обявленого Сина Божого в силї, до Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого, 1:5 (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його, 1:6 між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;) 1:7 Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 1:8 Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту. 1:9 Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю, 1:10 усе в молитвах моїх мелючись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас. 1:11 Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого; 1:12 се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю. 1:13 Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами. 1:14 Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я. 1:15 От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати. 1:16 Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасенне всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові. 1:17 Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде. 1:18 Одкриваеть ся бо гаїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді. 1:19 Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явившім. 1:20 Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання. 1:21 Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх. 1:22 Славлячи себе мудрими, потуманїли, 1:23 і обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду. 1:24 Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою. 1:25 Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь. 1:26 За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернула природню подобу на протиприродню; 1:27 так само й чоловіки, оставивши природне вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи. 1:28 І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, 1:29 сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливостя, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв, 1:30 осудників, поклїпників, богоневавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних, 1:31 нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невбдагальних, немилостивих. 1:32 Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

Romans 2

2:1 Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого). 2:2 Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке. 2:3 Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого? 2:4 Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде ? 2:5 По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога, 2:6 котрий віддасть кожному по ділам його: 2:7 тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; 2:8 а которі сварливі і противлять ся істині, корять ся ж неправді, (тим) ярость та гнїв. 2:9 Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека; 2:10 слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові. 2:11 Нема бо в Бога вважання на лиця. 2:12 Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме 2:13 (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся. 2:14 Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон: 2:15 вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують); 2:16 в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа. 2:17 Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом, 2:18 і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону; 2:19 і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві, 2:20 наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї. 2:21 Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш? 2:22 говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте? 2:23 ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш? 2:24 Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано. 2:25 З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізанне твоє сталось необрізаннєм. 2:26 Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся? 2:27 І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону. 2:28 Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє, 2:29 а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, 2:29 не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.

Romans 3

3:1 Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання? 3:2 Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі. 3:3 Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо? 3:4 Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся. 3:5 Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.) 3:6 Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт? 3:7 Коли бо істина Божа через мрю оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути? 3:8 А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких. 3:9 Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всі під гріхом, 3:10 яко ж писано: що нема праведного нікого, 3:11 нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога, 3:12 всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного. 3:13 Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх; 3:14 котрих уста клятьби і гіркости повні; 3:15 скорі ноги їх проливати кров; 3:16 руїна та здиднї на дорогах їх, 3:17 а дороги мирної не пізнали. 3:18 Нема страху Божого перед очима їх. 3:19 Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові; 3:20 тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха. 3:21 Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків; 3:22 правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї: 3:23 всі бо згрішили, і лишені слави Божої, 3:24 оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї, 3:25 котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому, 3:26 щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової. 3:27 Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри. 3:28 Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону. 3:29 Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам; 3:30 яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою. 3:31 То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

Romans 4

4:1 Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу? 4:2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом. 4:3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність. 4:4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу. 4:5 Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. 4:6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: 4:7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. 4:8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. 4:9 Чи. блаженство ж се на обрізаннв, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність. 4:10 Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню. 4:11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність, 4:12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. 4:13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. 4:14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. 4:15 Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу. 4:16 Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, 4:17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. 4:18 Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. 4:19 І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. 4:20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, 4:21 і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити. 4:22 Тим же й полічено йому за праведність. 4:23 Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому, 4:24 а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, 4:25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

Romans 5

5:1 Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 5:2 через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої; 5:3 Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпінн, 5:4 терпінне ж досьвід, досьвід же надію, 5:5 надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам. 5:6 Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер. 5:7 Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти. 5:8 Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. 5:9 Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. 5:10 Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його. 5:11 Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиренне прийняли. 5:12 Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили. 5:13 Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону. 5:14 Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого. 5:15 Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували. 5:16 І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин. 5:17 Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом. 5:18 Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя. 5:19 Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі. 5:20 Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати, 5:21 щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.

Romans 6

6:1 Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так). 6:2 Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому? 6:3 Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились? 6:4 Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. 6:5 Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо, 6:6 знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху. 6:7 Хто бо вмер, той визволивсь од гріха. 6:8 Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним, 6:9 знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує. 6:10 Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе. 6:11 Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім. 6:12 Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його; 6:13 анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові. 6:14 Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю. 6:15 Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде. 6:16 Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність? 6:17 Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались. 6:18 Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди. 6:19 По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість. 6:20 Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності. 6:21 Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть. 6:22 Тепер ж визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічне. 6:23 Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічне в Христї Ісусї, Господі нашім.

Romans 7

7:1 Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив? 7:2 Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа. 7:3 Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові. 7:4 Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові. 7:5 Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті. 7:6 Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання. 7:7 Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. 7:8 Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий. 7:9 Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер. 7:10 І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть. 7:11 Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене. 7:12 Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра. 7:13 Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь. 7:14 Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх. 7:15 Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. 7:16 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. 7:17 Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені. 7:18 Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). 7:19 Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. 7:20 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже .не я те роблю, а гріх, що домує в мені. 7:21 Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. 7:22 Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові, 7:23 бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх. 7:24 Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї? 7:25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному.

Romans 8

8:1 Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. 8:2 Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. 8:3 Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, 8:4 щоб оправданнв закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. 8:5 Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне. 8:6 Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. 8:7 Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. 8:8 Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть. 8:9 Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. 8:10 Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. 8:11 Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас. 8:12 Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити. 8:13 Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі. 8:14 Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. 8:15 Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! 8:16 Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, 8:17 коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись. 8:18 Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. 8:19 Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. 8:20 Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї, 8:21 що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих. 8:22 Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї. 8:23 Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого. 8:24 Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись? 8:25 Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо. 8:26 Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. 8:27 Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих. 8:28 Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові 8:28 покликані; 8:29 бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. 8:30 А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив. 8:31 Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? 8:32 Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? 8:33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! 8:34 Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас! 8:35 Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? 8:36 Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз. 8:37 Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. 8:38 Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, 8:39 нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім.

Romans 9

9:1 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим, 9:2 що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму. 9:3 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу; 9:4 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування; 9:5 їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. 9:6 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне, 9:7 анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє. 9:8 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насінне. 9:9 Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син. 9:10 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого; 9:11 ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе). 9:12 сказано їй, що більший служити ме меншому, 9:13 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів. 9:14 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде. 9:15 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь. 9:16 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога. 9:17 Глаголе бо писанне й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі. 9:18 Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює). 9:19 Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його? 9:20 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так? 9:21 Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? 9:22 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель, 9:23 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу, 9:24 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган? 9:25 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою. 9:26 І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого. 9:27 Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся: 9:28 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі. 9:29 І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі. 9:30 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри; 9:31 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности. 9:32 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання. 9:33 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.

Romans 10

10:1 Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасенне. 10:2 Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. 10:3 Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся. 10:4 Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. 10:5 Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. 10:6 А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;) 10:7 або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) 10:8 А що ж глаголе (писанне)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; 10:9 щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. 10:10 Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне. 10:11 Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. 10:12 Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його. 10:13 Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся. 10:14 Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? 10:15 А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? 10:16 Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? 10:17 Тим же то віра (приходить) через слуханне, слуханне ж через слово Боже. 10:18 Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули ? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх. 10:19 І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам 10:19 через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам. 10:20 Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене. 10:21 До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.

Romans 11

11:1 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового. 11:2 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаате, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаеть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи: 11:3 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. 11:4 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. 11:5 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті. 11:6 Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом. 11:7 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли, 11:8 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. 11:9 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. 11:10 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий. 11:11 Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасенне поганам, щоб завдати їм зависти. 11:12 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? 11:13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, 11:14 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. 11:15 Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих? 11:16 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. 11:17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, 11:18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. 11:19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. 11:20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. 11:21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. 11:22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. 11:23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх. 11:24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини. 11:25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. 11:26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова; 11:27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. 11:28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. 11:29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. 11:30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, 11:31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуванне і їх помилувано. 11:32 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. 11:33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! 11:34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? 11:35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? 11:36 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.

Romans 12

12:1 То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. 12:2 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена. 12:3 Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри. 12:4 Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, 12:5 так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени. 12:6 Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри; 12:7 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню; 12:8 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю. 12:9 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. 12:10 Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; 12:11 у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі; 12:12 в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі, 12:13 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі. 12:14 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть. 12:15 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче. 12:16 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе. 12:17 Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми. 12:18 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир. 12:19 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщенне, я віддам, глаголе Господь. 12:20 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його. 12:21 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.

Romans 13

13:1 Всяка, душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені. 13:2 Тим-же, хто протавить ся власті, Божому повелїнню противиться; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають. 13:3 Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї. 13:4 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе. 13:5 Тим-же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти. 13:6 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують. 13:7 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь. 13:8 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив. 13:9 Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе. 13:10 Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону. 13:11 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасенне, нїж, як ми увірували. 13:12 Ніч минула, а день наближив ся відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла. 13:13 Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї. 13:14 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догодовуйте тїлу в похотї.

Romans 14

14:1 Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок. 14:2 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть. 14:3 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв. 14:4 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його. 14:5 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день 14:5 Кожен у своїй мислї нехай буде певен. 14:6 Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу. 14:7 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає. 14:8 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї. 14:9 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати. 14:10 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим. 14:11 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога. 14:12 Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу. 14:13 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї. 14:14 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне. 14:15 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер. 14:16 Нехай же не ганить ся ваше добре. 14:17 Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім. 14:18 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми. 14:19 Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного. 14:20 Ради їжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнем. 14:21 Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає. 14:22 Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляв. 14:23 Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.

Romans 15

15:1 Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати. 15:2 Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування. 15:3 Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене. 15:4 Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію. 15:5 Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові, 15:6 щоб однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. 15:7 Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу. 15:8 Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців, 15:9 а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му. 15:10 І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його. 15:11 І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде. 15:12 І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть. 15:13 Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого. 15:14 Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати. 15:15 Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога, 15:16 щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим. 15:17 Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах. 15:18 Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом, 15:19 силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове. 15:20 Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати, 15:21 а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють. 15:22 Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас. 15:23 Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт, 15:24 як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподіваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтішаюсь 15:25 Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим. 15:26 Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі. 15:27 Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм. 15:28 Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию. 15:29 Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду. 15:30 Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога, 15:31 щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим, 15:32 щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами. 15:33 Бог же впокою з усіма вами. Амінь.

Romans 16

16:1 Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Денхреях, 16:2 щоб прийняли її в Господі, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому мені. 16:3 Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї, 16:4 (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву. 16:5 Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа. 16:6 Витайте Марию, що трудилась багато для нас. 16:7 Витайте Андропика та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа. 16:8 Витайте Амплия, любого мого в Господї. 16:9 Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї. 16:10 Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових. 16:11 Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї. 16:12 Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господі, витайте Перейду любу, що багато трудилась в Господі. 16:13 Витайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його й мою. 16:14 Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів. 16:15 Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всіх сьвятих з ними. 16:16 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові. 16:17 Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них. 16:18 Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих. 16:19 Бо слухняність ваша до всїх дійшла, тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе. 16:20 Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. 16:21 Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя. 16:22 Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се. 16:23 Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, домо-рядник городський, і Кварт брат. 16:24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь. 16:25 Тому ж, що може вас утвердити до благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної, 16:26 тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелінню вічнього Бога, на послуханнє віри, усім народам звіщеної, - 16:27 єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь.

1 Corinthians 1

1:1 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат, 1:2 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас: 1:3 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 1:4 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї, 1:5 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню, 1:6 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас, 1:7 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа, 1:8 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа. 1:9 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого. 1:10 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі. 1:11 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини. 1:12 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів. 1:13 Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви? 1:14 Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая, 1:15 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив. 1:16 Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив. 1:17 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів. 1:18 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа. 1:19 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину. 1:20 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі? 1:21 Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих. 1:22 Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають, 1:23 ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, 1:24 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість: 1:25 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей. 1:26 Спогляньте бо ва покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних; 1:27 ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне, 1:28 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути, 1:29 щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним. 1:30 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм, 1:31 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся.

1 Corinthians 2

2:1 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. 2:2 Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого. 2:3 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. 2:4 І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили, 2:5 щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій. 2:6 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають, 2:7 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, 2:8 котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. 2:9 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. 2:10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих. 2:11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий. 2:12 Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. 2:13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. 2:14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. 2:15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. 2:16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо.

1 Corinthians 3

3:1 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. 3:2 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні. 3:3 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? 3:4 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви? 3:5 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. 3:6 Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив. 3:7 Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. 3:8 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді. 3:9 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. 3:10 По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує. 3:11 Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. 3:12 Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - 3:13 кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. 3:14 Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. 3:15 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. 3:16 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ? 3:17 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви. 3:18 Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. 3:19 Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. 3:20 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. 3:21 Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: 3:22 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше, 3:23 ви ж Христові, а Христос Божий.

1 Corinthians 4

4:1 Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. 4:2 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним. 4:3 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу. 4:4 Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог. 4:5 Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога, 4:6 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. 4:7 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши? 4:8 Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали! 4:9 Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям. 4:10 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні. 4:11 Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось, 4:12 і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо; 4:13 нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі. 4:14 Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю. 4:15 Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив). 4:16 Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми. 4:17 Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю. 4:18 Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі. 4:19 Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу. 4:20 Не в слові бо царство Боже, а в силї. 4:21 Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?

1 Corinthians 5

5:1 Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого має. 5:2 І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить? 5:3 Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить, 5:4 в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа, 5:5 видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса. 5:6 Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує. 5:7 Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас. 5:8 Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди. 5:9 Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками, 5:10 та не в загалі з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти. 5:11 Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. 5:12 Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите? 5:13 Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.

1 Corinthians 6

6:1 Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими? 6:2 Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коди сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити ? 6:3 Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тількі житейські речі? 6:4 Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддів. 6:5 На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми? 6:6 Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними! 6:7 І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди? 6:8 Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів. 6:9 Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники, 6:10 нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять. 6:11 А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого. 6:12 Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною. 6:13 їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло. 6:14 Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю. 6:15 Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбниці? Нехай не буде! 6:16 Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло. 6:17 Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух. 6:18 Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить. 6:19 Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої? 6:20 Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусі вашому, вони Божі.

1 Corinthians 7

7:1 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. 7:2 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. 7:3 Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. 7:4 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка. 7:5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим. 7:6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. 7:7 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так. 7:8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. 7:9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись. 7:10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. 7:11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся. 7:12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. 7:13 І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. 7:14 Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті. 7:15 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог; 7:16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш? 7:17 Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую. 7:18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся. 7:19 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих. 7:20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся. 7:21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся. 7:22 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. 7:23 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими. 7:24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом. 7:25 Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. 7:26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. 7:27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. 7:28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу. 7:29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають; 7:30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають; 7:31 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього. 7:32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові; 7:33 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї. 7:34 Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові. 7:35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання. 7:36 Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. 7:37 Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить. 7:38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить. 7:39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї. 7:40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.

1 Corinthians 8

8:1 Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знанне маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує. 8:2 Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати. 8:3 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него. 8:4 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один. 8:5 Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани); 8:6 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него. 8:7 Нї, не у всіх знанне; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувщц недужою, сквернить ся. 8:8 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо. 8:9 Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим. 8:10 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські? 8:11 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер. 8:12 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. 8:13 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.

1 Corinthians 9

9:1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї? 9:2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї. 9:3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене. 9:4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити? 9:5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа? 9:6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити? 9:7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть? 9:8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ? 9:9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог? 9:10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання. 9:11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем? 9:12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового. 9:13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають. 9:14 Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити. 9:15 Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив. 9:16 Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую! 9:17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї. 9:18 За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю. 9:19 Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати: 9:20 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати; 9:21 беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних; 9:22 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти. 9:23 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому. 9:24 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли. 9:25 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний. 9:26 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє 9:26 бючи. 9:27 А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним.

1 Corinthians 10

10:1 Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили; 10:2 і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі; 10:3 і всі ту саму їжу духовну їли; 10:4 і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос 10:5 Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині. 10:6 Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали. 10:7 Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати. 10:8 Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі. 10:9 Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк. 10:10 Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя. 10:11 Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. 10:12 Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав. 10:13 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести. 10:14 Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення. 10:15 Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю: 10:16 Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общенне крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового? 10:17 Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось. 10:18 Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї? 10:19 що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть? 10:20 Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. 10:21 Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській. 10:22 Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його? 10:23 Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує. 10:24 Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого. 10:25 Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти. 10:26 Бо Господня земля і повня її. 10:27 Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти. 10:28 Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її. 10:29 Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маеть ся від совісти другого? 10:30 Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую? 10:31 Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть. 10:32 Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій, 10:33 яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.

1 Corinthians 11

11:1 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів. 11:2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите. 11:3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог. 11:4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. 11:5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена. 11:6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся. 11:7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою. 11:8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка. 11:9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка. 11:10 Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів. 11:11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї. 11:12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога. 11:13 Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу? 11:14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому? 11:15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано. 11:16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі. 11:17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь. 11:18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. 11:19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились. 11:20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти. 11:21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся. 11:22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю. 11:23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб, 11:24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин. 11:25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин. 11:26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки 11:26 прийде. 11:27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. 11:28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. 11:29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє. 11:30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі. 11:31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. 11:32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились. 11:33 Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте. 11:34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.

1 Corinthians 12

12:1 Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали. 12:2 Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених. 12:3 Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим. 12:4 Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий. 12:5 І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. 12:6 І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх. 12:7 Кожному ж дасть ся явленне Духа на користь. 12:8 Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом; 12:9 иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом; 12:10 иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків). 12:11 Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче. 12:12 Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос. 12:13 Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї. 12:14 До тїло не єсть один член, а многі. 12:15 Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла? 12:16 І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла? 12:17 Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх? 12:18 Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів. 12:19 Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло? 12:20 Тепер же багато членів, а тїло одно. 12:21 Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас. 12:22 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні; 12:23 і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають. 12:24 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому, 12:25 щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали. 12:26 І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени. 12:27 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна). 12:28 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови. 12:29 Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили? 12:30 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають? 12:31 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.

1 Corinthians 13

13:1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. 13:2 Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. 13:3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того). 13:4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, 13:5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; 13:6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; 13:7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. 13:8 Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. 13:9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо. 13:10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. 13:11 Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. 13:12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний. 13:13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.

1 Corinthians 14

14:1 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. 14:2 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує 14:2 його; а духом він говорить тайне. 14:3 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. 14:4 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. 14:5 Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. 14:6 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? 14:7 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї. 14:8 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? 14:9 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете. 14:10 Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу. 14:11 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї. 14:12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованне церкві. 14:13 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. 14:14 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розумінне ж моє без'овочне. 14:15 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. 14:16 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже 14:16 на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. 14:17 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. 14:18 Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами. 14:19 Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. 14:20 Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. 14:21 В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. 14:22 Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. 14:23 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? 14:24 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений. 14:25 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог. 14:26 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. 14:27 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. 14:28 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. 14:29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. 14:30 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. 14:31 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались. 14:32 І духи пророцькі пророкам корять ся. 14:33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих. 14:34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. 14:35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. 14:36 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? 14:37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні. 14:38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. 14:39 Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. 14:40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.

1 Corinthians 15

15:1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, 15:2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. 15:3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, 15:4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, 15:5 і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом. 15:6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись, 15:7 Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. 15:8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. 15:9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. 15:10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. 15:11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. 15:12 Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? 15:13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; 15:14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. 15:15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають. 15:16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. 15:17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших 15:18 Тоді й померші в Христї погибли. 15:19 Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей. 15:20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. 15:21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих. 15:22 Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають. 15:23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. 15:24 Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. 15:25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. 15:26 Останній ворог зруйнуєть ся - смерть. 15:27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. 15:28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. 15:29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? 15:30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? 15:31 Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому. 15:32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. 15:33 Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. 15:34 Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. 15:35 Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? 15:36 Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. 15:37 І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. 15:38 Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло. 15:39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. 15:40 (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. 15:41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. 15:42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню. 15:43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. 15:44 Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. 15:45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. 15:46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. 15:47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. 15:48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. 15:49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. 15:50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить. 15:51 Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось. 15:52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. 15:53 Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте. 15:54 Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. 15:55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? 15:56 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. 15:57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. 15:58 Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем.

1 Corinthians 16

16:1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть. 16:2 Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити. 16:3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим. 16:4 Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть. 16:5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу). 16:6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду. 16:7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить. 16:8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї. 16:9 Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників. 16:10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я. 16:11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм. 16:12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час. 16:13 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь. 16:14 Все вам нехай в любові дїєть ся. 16:15 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе), 16:16 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює. 16:17 Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили. 16:18 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких. 16:19 Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою. 16:20 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. 16:21 Витаннє моєю рукою Павловою. 16:22 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата! 16:23 Благодать Господа Ісуса Христа з вами. 16:24 Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь.

2 Corinthians 1

1:1 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї: 1:2 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 1:3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи, 1:4 що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога. 1:5 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше. 1:6 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення. 1:7 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення. 1:8 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити. 1:9 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих, 1:10 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме, 1:11 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннем многих, многі за нас і дякували. 1:12 Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас. 1:13 Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте, 1:14 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа. 1:15 І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали, 1:16 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею. 1:17 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї. 1:18 Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї". 1:19 Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так". 1:20 Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас. 1:21 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог, 1:22 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. 1:23 Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт. 1:24 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

2 Corinthians 2

2:1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти. 2:2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене. 2:3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас. 2:4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагате до вас. 2:5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас. 2:6 Доволї такому сієї кари від многих. 2:7 Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого. 2:8 Тим же благаю вас, обявіть любов до него. 2:9 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні. 2:10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа, 2:11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його. 2:12 Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі, 2:13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию. 2:14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. 2:15 Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: 2:16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить? 2:17 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.

2 Corinthians 3

3:1 Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). 3:2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. 3:3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служенне наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця. 3:4 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, 3:5 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, 3:6 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. 3:7 Коли ж служенне смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої, 3:8 як же не більше служенне духа буде в славі? 3:9 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою? 3:10 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. 3:11 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. 3:12 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, 3:13 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. 3:14 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. 3:15 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. 3:16 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. 3:17 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. 3:18 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.

2 Corinthians 4

4:1 Тим же то, маючи се служенне, яко же помилувані, не слабнемо, 4:2 а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом. 4:3 Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть закрите, 4:4 в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога. 4:5 Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради. 4:6 Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім. 4:7 Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. 4:8 У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряемо надїї, 4:9 гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; 4:10 всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся, 4:11 Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. 4:12 Тим же оце смерть в нас орудує, а жнтте в вас. 4:13 Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, 4:14 знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. 4:15 Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась вга славу Божу. 4:16 Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млЇє, та нутряний обновляєть ся день у день. 4:17 Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, 4:18 нам, що не дивимось на вйдоме, а на невидоме; що бо вйдоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.

2 Corinthians 5

5:1 Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. 5:2 Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба, 5:3 коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись. 5:4 Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм. 5:5 На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа. 5:6 Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа: 5:7 (бо ходимо вірою, а не видїннєм.) 5:8 Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа. 5:9 Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими. 5:10 Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе. 5:11 Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились. 5:12 Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем. 5:13 Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), 5:13 вам. 5:14 Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли; 5:15 і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес. 5:16 Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо. 5:17 Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове. 5:18 Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення. 5:19 яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення. 5:20 Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом. 5:21 Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

2 Corinthians 6

6:1 Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали. 6:2 (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.) 6:3 Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє, 6:4 а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах, 6:5 в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах, 6:6 в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній, 6:7 в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій, 6:8 славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві; 6:9 яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані; 6:10 яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи. 6:11 Уста наші відкрились до вас, Коринтяне,- серця, наші розпросторились. 6:12 Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших. 6:13 Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви. 6:14 Не ходіть у жадному ярмі з невірними , яке бо товаришуванне праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою? 6:15 Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним? 6:16 І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде. 6:17 Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас, 6:18 і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.

2 Corinthians 7

7:1 Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому. 7:2 Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нікого не зопсували, нї з кого не здирали. 7:3 Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити. 7:4 Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому. 7:5 Бо, й як прийшли ми в Македонию, ніякого впокою не мало тіло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи. 7:6 Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим, 7:7 не тільки ж приходом його, та й утїшеннем, котрим утішив ся про вас, оповідуючи даше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихільність до мене, так що я вельми зрадував ся. 7:8 Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланне, хоч і на час, засмутило вас. 7:9 Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаянне, засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас. 7:10 Бо смуток по Бозї нерозкаяне по каянне на спасенне робить, смуток же сьвіта сього смерть робить. 7:11 Ось бо се саме, що покували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщенне)! У всьому доказали ви, що чисті в сьому дїлї. 7:12 А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом. 7:13 Того ж то втішились ми втїшеннем вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усіх вас. 7:14 Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе і по правді говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була. 7:15 Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його. 7:16 Радуюсь оце, що у всьому можу ввіритись вам.

2 Corinthians 8

8:1 Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським, 8:2 що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх. 8:3 Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні. 8:4 З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спілність) в служенню сьвятим. 8:5 І не, яко ж ми надіялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою; 8:6 тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю. 8:7 А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннем, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували. 8:8 Не повеліваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щирості вашої любови. 8:9 Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились. 8:10 І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотіти перш почали від торішнього літа. 8:11 Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї. 8:12 Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав. 8:13 (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї: 8:14 в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота, 8:15 яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку. 8:16 Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбанне про вас у серце Титу. 8:17 Бо благанне таки прийняв, та й, бувши прихильнішим своєю охотою, вийшов до вас. 8:18 Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всіх церквах. 8:19 Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу, 8:20 остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сім, котрим ми служимо, 8:21 промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми. 8:22 Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїший, у великій надїї на вас. 8:23 Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова. 8:24 Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков.

2 Corinthians 9

9:1 Про служенне ж сьвятим злишнє мені писати вам: 9:2 бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих. 9:3 Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові, 9:4 щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби. 9:5 Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство. 9:6 Оце ж: хто сїе скупо, скупо й жати ме; а хто сїе в дарах, в дарах і жати ме. 9:7 Кожен (давай), яко ж постановляє в серці, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог. 9:8 Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом, 9:9 (яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробував по вік. 9:10 Хто ж дає насінне сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насінне ваше і зростить засїви праведности вашої), 9:11 щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу. 9:12 Бо порядкуванне служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткуе многими подяками Богові. 9:13 Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усіма, 9:14 і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас. 9:15 Дяка ж Богові за невимовний дар Його.

2 Corinthians 10

10:1 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас; 10:2 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу. 10:3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо: 10:4 (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,) 10:5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу, 10:6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух. 10:7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, Що, як він Христів, так і ми Христові. 10:8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б 10:9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, - 10:10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, - 10:11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами). 10:12 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють. 10:13 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, 10:13 міру, щоб досягти і до вас. 10:14 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістом Христовим. 10:15 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мі рилу нашому надто, 10:16 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене. 10:17 Хто ж хвалить ся, нехай у Господі хвалить ся. 10:18 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.

2 Corinthians 11

11:1 Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. 11:2 Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужо-ві, щоб чистою дївою привести перед Христа. 11:3 Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. 11:4 Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. 11:5 Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів. 11:6 Хоч бо я й неук словом, та не розумом; ні, ми знані у всьому між вами. 11:7 Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? 11:8 Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; 11:9 і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. 11:10 (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. 11:11 Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). 11:12 Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. 11:13 Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. 11:14 І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. 11:15 Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх. 11:16 Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж ні хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. 11:17 А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певноті похвали. 11:18 Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. 11:19 Радо бо терпите безумних, розумними бувши. 11:20 Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице. 11:21 Робом досади глаголю, так ніби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. 11:22 Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я. 11:23 Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. 11:24 Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. 11:25 Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині; 11:26 у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; 11:27 у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі. 11:28 Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви. 11:29 Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? 11:30 Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. 11:31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. 11:32 У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене; 11:33 і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.

2 Corinthians 12

12:1 Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього. 12:2 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба. 12:3 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає), 12:4 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. 12:5 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. 12:6 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; 12:7 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. 12:8 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. 12:9 Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. 12:10 Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний. 12:11 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо. 12:12 Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. 12:13 Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду 12:14 Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей 12:15 Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами 12:16 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас? 12:17 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас? 12:18 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами? 12:19 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє. 12:20 Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете, щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу, 12:21 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згріши ли, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли.

2 Corinthians 13

13:1 Се вже втрете йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово. 13:2 Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу: 13:3 бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас. 13:4 Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні с Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас. 13:5 Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні. 13:6 Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні. 13:7 Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили ніякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були. 13:8 Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду. 13:9 Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершенне ваше. 13:10 Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованне. 13:11 На останок, браттє; радуйте ся, звершуйтесь, утішайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами. 13:12 Витайте один одного цїлуваннем сьвятим. Витають вас, усї сьвяті. 13:13 Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь.

Galatians 1

1:1 Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих), 1:2 і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким: 1:3 Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа, 1:4 що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого, 1:5 котрому слава на віки вічні. Амінь. 1:6 Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє. 1:7 Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове. 1:8 Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. 1:9 Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема. 1:10 Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим. 1:11 Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку. 1:12 Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа. 1:13 Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її, 1:14 і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів. 1:15 Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю, 1:16 відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю, 1:17 анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск. 1:18 Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день. 1:19 Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього. 1:20 Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю. 1:21 Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські, 1:22 був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї, 1:23 а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував, 1:24 і прославляли у мені Бога.

Galatians 2

2:1 Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита. 2:2 А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив. 2:3 Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись. 2:4 А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити, 2:5 ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас 2:6 Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили. 2:7 Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання: 2:8 (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;) 2:9 і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання; 2:10 тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити. 2:11 Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору. 2:12 Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання. 2:13 Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх. 2:14 Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ? 2:15 Ми по природі Жиди, а не грішника з поган; 2:16 та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло. 2:17 Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде! 2:18 Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю. 2:19 Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові. 2:20 Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене. 2:21 Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.

Galatians 3

3:1 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правді, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, рознятий між вами? 3:2 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри? 3:3 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом? 3:4 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно! 3:5 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри? 3:6 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність. 3:7 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові. 3:8 І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи. 3:9 Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом. 3:10 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те. 3:11 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде. 3:12 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому. 3:13 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,) 3:14 щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру. 3:15 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидав, анї додає до него. 3:16 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос. 3:17 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє. 3:18 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог. 3:19 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника. 3:20 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один. 3:21 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність. 3:22 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим. 3:23 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись. 3:24 Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись. 3:25 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем. 3:26 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа. 3:27 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся. 3:28 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї. 3:29 Коди ж ви Христові, то ви насїнне Авраамове, і по обітованню наслїдники.

Galatians 4

4:1 Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього, 4:2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця. 4:3 Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта. 4:4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, 4:5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє. 4:6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! 4:7 Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа. 4:8 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами. 4:9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете? 4:10 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта. 4:11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас. 4:12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили. 4:13 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше. 4:14 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса. 4:15 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї. 4:16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду? 4:17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували. 4:18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас. 4:19 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас, 4:20 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій , бо я в непевности про вас. 4:21 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ? 4:22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної. 4:23 Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї. 4:24 Се ж иносказанне; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. 4:25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаеть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми. 4:26 А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам. 4:27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка. 4:28 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування. 4:29 Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер. 4:30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної. 4:31 Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної.

Galatians 5

5:1 У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь. 5:2 Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нічого не поможе. 5:3 Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, .що винен увесь закон чинити. 5:4 Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали. 5:5 Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо. 5:6 Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізанне, а віра, любовю сильна. 5:7 Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правді? 5:8 Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас. 5:9 Трошки квасу все місиво квасить. 5:10 Покладаюсь на вас у Господі, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був. 5:11 Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста. 5:12 Ой коли б відсічено тих, що колотять вами! 5:13 Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному. 5:14 Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого. 5:15 Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного. 5:16 Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте. 5:17 Бо тіло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили. 5:18 Коли ж водитесь духом, то ви не під законом. 5:19 Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, 5:20 ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї, 5:21 зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять. 5:22 А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра, 5:23 тихість, вдержливість. На таких нема закону. 5:24 А которі Христові, ті розняли тіло з страстьми і хотїннем. 5:25 Коли духом живемо, духом і ходімо. 5:26 Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.

Galatians 6

6:1 Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішенне, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що,б і тобі не бути спокушеним. 6:2 Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів. 6:3 Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює. 6:4 Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тоді хвалу в собі мати ме, а не в иншому. 6:5 Кожен бо свій тягар нести ме. 6:6 Нехай же ділить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго. 6:7 Не обманюйте себе: 3 Бога насьміятись не можна, що бо чоловік сїе, те й жати ме. 6:8 Бо хто сїе тілу своєму, од тіла жати ме зотлїннє; а хто сїе духу, од. духа пожне життє вічне. 6:9 Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи. 6:10 Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всім, а найбільш товаришам по вірі, 6:11 Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою. 6:12 Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути. 6:13 Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись. 6:14 Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені сьвіт розпято, а я сьвітові. 6:15 У Христї бо Ісусї нї обрізанне нічого не важе, нї необрізаннє, а нове створіннє. 6:16 І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому. 6:17 На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу. 6:18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь.

Ephesians 1

1:1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї: 1:2 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 1:3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї, 1:4 яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови, 1:5 наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння свого, 1:6 на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім, 1:7 в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його, 1:8 котру намножив нам у всякій премудрості і розумі, 1:9 обявивши нам тайну волі своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі, 1:10 щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї, 1:11 у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по раді волї своєї, 1:12 щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його; 1:13 і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим, 1:14 котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його. 1:15 Того й я, чувши про вашу віру в Господа Ісуса і любов до всїх сьвятих, 1:16 не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх, 1:17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, 1:18 просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих, 1:19 і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі вируємо, по дїйству превеликої потуги Його, 1:20 котру вдіяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правиці в себе на небесах, 1:21 вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому, 1:22 і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усім у церкві, 1:23 котра єсть тіло Його, повня Того, хто сповняв все у всьому.

Ephesians 2

2:1 І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими, 2:2 в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору, 2:3 між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дітьми гнїва, як і инші. 2:4 Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас, 2:5 і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені), 2:6 і воскресив з Ним, і дав нам сидіти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї, 2:7 щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа. 2:8 Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар; 2:9 не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся. 2:10 Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили. 2:11 Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного; 2:12 що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї. 2:13 Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою. 2:14 Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну; 2:15 вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир, 2:16 і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому; 2:17 і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким, 2:18 тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця. 2:19 Тим-же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі; 2:20 збудовані на підвалиш апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос; 2:21 на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї. 2:22 На Ньому й ви вбудовуєтесь на оселю Божу Духом.

Ephesians 3

3:1 Того ради й я, Павел, - вязник Ісус-Христів за вас поган. 3:2 Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами, 3:3 що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко, 3:4 з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій), 3:5 котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом, 3:6 що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте, 3:7 котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його. 3:8 Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове, 3:9 і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом, 3:10 щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа, 3:11 по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому, 3:12 в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його. 3:13 Тимже благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша. 3:14 Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, 3:15 від котрого всяке отцївство на небесах і на землі зветь ся, 3:16 щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку, 3:17 щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, 3:18 могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, 3:19 і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою. 3:20 Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого прос